Дороті Мод Рінч (; 12 вересня 1894, Росаріо, Аргентина — 11 лютого 1976, Фалмут, США) — британсько-американська математикиня та біохімікиня, одна з піонерок міждисциплінарного підходу в молекулярній біології. Відома спробами математично вивести будову білків (гіпотеза циклолів) та популяризацією перетворень Фур’є для інтерпретації рентгенодифракційних даних.
Освіта Виросла в Сурбітоні поблизу Лондона. 1913 року отримала стипендію до жіночого Гіртон-коледжу Кембриджа, студіювала математику та філософію під впливом Г. Г. Гарді та Бертрана Рассела. 1916 року була єдиною жінкою-ренглером Математичного трипосу. Після лекторату в УКЛ здобула M.Sc. (1920) і D.Sc. (1922) з математики. В Оксфорді отримала другий M.A. (1924) і стала першою жінкою, відзначеною ступенем D.Sc. (1929).
Науковий внесок На ранньому етапі опублікувала десятки праць з математики, математичної фізики та філософії науки (частина у співавторстві з Гарольдом Джеффрісом). У 1930-х перейшла до теоретичної біології, системно застосовуючи математичні моделі до структури біомолекул.
Гіпотеза циклолу (структура білків) 1937 року Рінч запропонувала модель циклолу — регулярної мережі циклічних зв’язків між амінокислотними залишками в білках. Модель приваблювала математичною симетрією та спробами пояснити стабільність білків, але була піддана критиці рентгенокристалографами у Британії та Лайнусом Полінгом і зрештою відхилена для природних білків. Попри це, дискусія навколо циклолів підсилила увагу до ролі гідрофобних взаємодій у згортанні білків і стимулювала кількісні підходи в біохімії.
Моделі хромосом і білково-нуклеїнові взаємодії У серії статей (1934–1936) Рінч застосувала теорію потенціалу для побудови моделей хромосом та інтерпретації їхньої смугастої структури, припускаючи просторову організацію протамінів і локалізацію нуклеїнових кислот у «темних» ділянках гігантських хромосом слинних залоз у двокрилих.
Рентгеноструктурний аналіз і перетворення Фур’є Після еміграції до США (1939) Рінч узагальнила застосування перетворень Фур’є і структурних факторів для інтерпретації складних кристалічних і біологічних структур у монографії Fourier Transforms and Structure Factors (ASXRED Monograph no. 2, Cambridge, Mass., 1946).
Нобелівська премія За даними офіційного архіву, Рінч була двічі номінована на Нобелівську премію з хімії у 1939 році (номінатори — Ернст Александерсон та Ірвінг Ленгмююр). Того року премію не присуджували; внесок Рінч мав переважно теоретичний характер, що могло знизити її шанси на відзнаку, орієнтовану на експериментальні прориви.
Особисте життя У 1922 році одружилася з фізиком і математиком Джоном Вільямом Ніколсоном; донька Памела (1927). Подружжя розійшлося (1930), розлучення — 1938. 1941 року одружилася з біологом Отто Чарльзом Глейзером; громадянство США отримала 1943 року. На пенсії з 1971, померла 1976 року у Вудс-Хоул, Массачусетс.
Наукові праці (вибране)
(з Г. Джеффрісом) On some aspects of the theory of probability (1919); On some fundamental principles of scientific method (1921; 1923).
Серія робіт про моделі хромосом і білково-нуклеїнові комплекси (Nature, 1934–1936).
Fourier Transforms and Structure Factors. — Cambridge, Mass.: American Society for X-Ray and Electron Diffraction (ASXRED Monograph no. 2), 1946.
Ілюстрації
Примітки
Джерела та література
Посилання Кампанія «(Не)відомі жінки у Вікіпедії»