Стів Ві́лліс (; нар. 22 жовтня 1961, Флашинг, Нью-Йорк, США) — американський професійний боксерський рефері та суддя. Відомий своїм експресивним стилем суддівства та активною мімікою під час поєдинків, через що часто стає героєм інтернет-мемів. Вважається одним з найавторитетніших рефері в сучасному боксі, обслуговував багато чемпіонських боїв за участю зірок світового масштабу.
Біографія Стів Вілліс народився 22 жовтня 1961 року у Флашингу (район Квінз), місто Нью-Йорк.
Його шлях у боксерському суддівстві розпочався випадково. Працюючи офіціантом, він почув розмову про те, що рефері не з'явився на місцевий бій, і зголосився замінити його, хоча не мав попереднього досвіду. Цей випадок став початком його кар'єри, яка стартувала з обслуговування місцевих та регіональних поєдинків.
Окрім роботи рефері, Вілліс також виступає як стендап-комік. Раніше працював директором з пожежної безпеки.
Кар'єра рефері Вілліс розпочав свою професійну кар'єру в боксі у 2003 році. Він завоював репутацію професіонала, який вміє контролювати хід поєдинку, не будучи при цьому надмірно нав'язливим. Його стиль характеризується емпатією до бійців та розумінням їхнього фізичного та емоційного стану.
Відомі поєдинки Стів Вілліс обслуговував низку гучних боїв, серед яких: Флойд Мейвезер — Менні Пак'яо (2015) — «Бій століття». Сауль Альварес — Геннадій Головкін I (2017) — завершився нічиєю. Деонтей Вайлдер — Тайсон Ф'юрі II (2020). Мігель Котто — Сауль Альварес (2015). Теренс Кроуфорд — Амір Хан (2019). Василь Ломаченко — Річард Коммі (2021) — під час цього бою міміка Вілліса стала вірусною в мережі.
Стиль та вірусна популярність Вілліс відомий своєю виразною мімікою під час боїв. Він часто широко розплющує очі, стискає зуби або посміхається, реагуючи на удари та дії боксерів. Сам рефері зазначав, що намагається контролювати свої емоції, але в запалі бою це відбувається мимоволі: «Я дійшов висновку, що я поганий гравець у покер. Деякі рефері мають здатність судити без залучення міміки... У мене ж... мій розумовий процес проявляється зовні». Його реакції, зокрема під час бою Кіт Турман — Хосесіто Лопес (2019), стали інтернет-мемами.
Погляди на суддівство Стів Вілліс виступає проти повернення правила «стоячого нокдауну» (standing eight count) у професійний бокс, вважаючи, що це дає несправедливу перевагу травмованому бійцю та позбавляє суперника можливості завершити бій достроково. Він також наголошує на важливості постійного навчання для рефері, включаючи медичні семінари з травм мозку, щоб краще оцінювати стан боксерів і запобігати трагедіям на рингу.
Скандал у бою Девіс — Роуч (2025) 1 березня 2025 року Стів Вілліс опинився в центрі скандалу після бою між Джервонтою Девісом та Ламонтом Роучем-молодшим за титул чемпіона WBA у легкій вазі. У дев'ятому раунді Девіс опустився на коліно після пропущеного джеба. Вілліс спочатку почав відлік, але потім зупинив його, дозволивши Девісу піти в кут, щоб витерти обличчя (боксер стверджував, що йому в очі потрапив засіб для волосся), і не зарахував нокдаун. Бій завершився спірною нічиєю рішенням більшості суддів.
Атлетична комісія штату Нью-Йорк (NYSAC) пізніше визнала, що Вілліс припустився помилки, не зарахувавши нокдаун, але відмовилася змінювати результат поєдинку, посилаючись на те, що це рішення не було визначальним для результату наступних раундів. Також повідомлялося про технічні проблеми з системою миттєвого відеоповтору, які завадили переглянути епізод під час бою.
Рішення Вілліса викликало широку критику у боксерській спільноті, багато хто вважав, що воно позбавило Роуча перемоги. Сам Вілліс відмовився коментувати інцидент на камеру. Водночас, деякі автори, пов'язані з WBA, висловили думку, що рішення рефері не було необґрунтованим.
Примітки