Київський погром 18–20 жовтня (31 жовтня — 2 листопада 1905 року за новим стилем) став наслідком зриву засідання міської думи 18 жовтня 1905 року в Києві в межах Російської імперії; у результаті на вулиці вийшов натовп. Серед учасників були монархісти, реакціонери, антисеміти та звичайні злочинці, які проголошували, що «всі біди Росії походять від махінацій євреїв і соціалістів».
Історія За оцінкою історика Вільяма К. Фуллера:
Подіям у Києві передувала загальноімперська хвиля єврейських погромів у багатьох містах півдня Російської імперії; за даними Jewish Encyclopedia, «антиєврейські заворушення (погроми) спалахнули в Єлисаветграді (27–28 квітня), Києві (8–11 травня), Шполі (9 травня), Ананеві (9 травня), Василькові (10 травня), Конотопі (10 травня), а протягом наступних шести місяців — ще в 160 інших місцях півдня Росії… Було очевидно, що заворушення були заздалегідь сплановані; для прикладу — за тиждень до початку київського погрому начальник поліції Києва фон Гюббенет попередив деяких своїх єврейських знайомих про майбутні заворушення».
На думку «росіянина з Києва», опубліковану в журналі князя «Гражданин» () і наведену Володимиром ЛенінимV.I. Lenin, On the Question of National Policy , «атмосфера, у якій ми живемо, задушлива; куди не підеш — усюди шепіт і змови; всюди жага крові, всюди сморід донощика, всюди ненависть, всюди бурмотіння, всюди стогони…». Історик Шломо Ламброца, не довіряючи поліцейським джерелам, використав матеріали опозиції та нарахував загалом 3 103 убитих євреїв по всій Росії під час хвилі погромів 1905–1906 роківJohn Klier, Shlomo Lambroza, Pogroms: Anti-Jewish violence in modern Russian history (Cambridge, 1992): 228, 231..
Примітки
Література
Early Twentieth Century Timelines: Russia in Chaos [http://cnparm.home.texas.net/Home.htm]