Центральне командування ВМС США (; NAVCENT) — одне з командувань ВМС США, елемент Центрального командування США (USCENTCOM). Зона його відповідальності включає Червоне море, Оманську, Перську затоки та Аравійське море. До його складу входять 5-й флот США та кілька інших підпорядкованих оперативних сил, включаючи Об'єднану оперативну групу 150, Об'єднану оперативну групу 158 та інші.
Зміст Центральне командування ВМС США створено 1 січня 1983 року разом з рештою Центрального командування США. Керівництво NAVCENT спочатку передали адміралу, призначеному з ВМБ Перл-Гарбор, який мав завдання координувати адміністративну та логістичну підтримку військово-морських сил США, що діяли в Перській затоці. Молодший контр-адмірал Стенлі Артур, перший командувач NAVCENT США, одночасно перебував на посаді заступника головнокомандувача Тихоокеанського флоту з планування протягом свого першого року перебування на цій посаді. Після початкового створення Центрального командування США межею між USCENTCOM та Тихоокеанським командуванням США (USPACOM) була Ормузька протока.
Центральне командування ВМС розгорталося як повноцінне самостійне оперативне командування для задоволення зростаючих стратегічних інтересів США на Близькому Сході. NAVCENT базувався з попередніх присутностей військово-морських контингентів, таких як Близькосхідні сили, започатковані в 1948 році, зосереджуючись на стримуванні, реагуванні на кризи та забезпеченні свободі судноплавства в регіоні, схильному до конфліктів та екстремізму. Очільник Командування одночасно командує П'ятим флотом США та очолює Об'єднані морські сили, коаліцію з 40 країн, яка виконує цільові функції з боротьби з тероризмом (CTF-150), боротьби з піратством (CTF-151) та патрулювання морської безпеки (CTF-152), які припиняли незаконну діяльність та забезпечували безпеку морських шляхівUnited States Naval Forces Central Command.
Операції NAVCENT включали зміну прапора та супровід кувейтських танкерів під час операції «Ернест Вілл» на тлі танкерного конфлікту в Ірано-іракській війні, забезпечення артилерійської підтримки ВМС та проведення протимінних заходів в операціях «Щит пустелі» та «Буря в пустелі», а також підтримку зусиль проти повстанців в операціях «Нескорена свобода» та «Свобода Іраку», тим самим підтримуючи зобов'язання США щодо доступу союзників до нафти Перської затоки та стримування від гегемонних загроз регіону. В останні роки сили Командування протидіяли нападам хуситів на судноплавство в Червоному морі та іранській морській агресії, посилюючи військово-морську присутність для захисту міжнародної торгівлі в умовах постійної нестабільності.
Див. також Командування спеціальних операцій ВМС США Список військових баз США за кордоном Бюро персоналу ВМС США Структура ВМС США Командування військово-морських перевезень США Дослідницька лабораторія Військово-морського флоту США
Примітки Виноски
Джерела
Посилання
U.S. Naval Forces Central Command/ U.S. 5th Fleet U.S. Naval Forces Central Command/U.S. 5th Fleet United States Naval Forces Central Command