Федеральний закон про вогнепальну зброю 1938 року () вимагав федеральної ліцензії для виробників зброї, імпортерів та всіх, хто продає вогнепальну зброю. Термін «федеральний ліцензіат вогнепальної зброї» () використовується для позначення осіб, на яких поширюється вимога щодо отримання ліцензії. Скорочення «FFL» також належати до самої ліцензії.
Окрім частини FFA, що стосується ліцензування, закон передбачав, що ліцензіати повинні вести облік клієнтів, а також забороняв видавати вогнепальну зброю певним категоріям осіб, наприклад, засудженим за тяжкі злочини. Таких осіб часто називають «забороненими особами». Причини, що призводять до заборони (наприклад, засудження за тяжкий злочин), часто називають «недієздатністю». FFA був скасований Законом про контроль над зброєю 1968 року (), але багато його положень були відновлені в рамках GCA. Це призвело до перегляду FFA та його попередника, Національного закону про вогнепальну зброю 1934 року ().
FFA виконувалася підрозділом з оподаткування алкоголю (), одним із попередників Бюро алкоголю, тютюну, вогнепальної зброї та вибухових речовин.
Дивіться також
Закон про зброю у Сполучених Штатах
Посилання