Анна Вікторівна Соіна (6 березня 1982, Харків) — українська науковиця, геофізикиня, озонометристка та екологиня. Співробітниця Радіоастрономічного інституту НАН України. Учасниця XXV та XXIX Українських антарктичних експедицій. Дослідниця атмосферних аерозолів.

Життєпис Випускниця геолого-географічного факультету Харківського національного університету імені Каразіна за спеціальністю «Екологія та охорона навколишнього середовища». У студентські роки науково цікавилась озоносферою та озоновою дірою. Бакалаврську роботу написала про вплив функціонування дослідницьких станцій на довкілля Антарктики. У цьому їй допомагали, зокрема, Юрій Ямпольський, Геннадій Міліневський та Андрій Залізовський. Юрій Ямпольский згодом, уже в період праці Анни у Радіоастрономічному інституті НАН України, став її науковим керівником. Вже в юності Анну Соіну приваблювала антарктична тематика: вона читала книги про експедиції Роберта Скотта, Руаля Амундсена, Ернеста Шеклтона та інших дослідників. На останніх курсах паралельно з навчанням працювала старшою лаборанткою кафедри геоекології та конструктивної географії.

Після закінчення вишу у 2006 році протягом пів року працювала в Українському науково-дослідному інституті екологічних проблем. Опісля перейшла у відділ мікрохвильової радіоспектрометрії Радіоастрономічного інституту НАН України, також працювала у тендерному комітеті інституту. У 2011 році перейшла у відділ радіофізики геокосмосу та вступила в аспірантуру під керівництвом Юрія Ямпольського. Працювала провідним інженером-дослідником відділу радіофізики геокосмосу Радіоастрономічного інституту НАН України.

Анна Соіна успішно пройшла відбір на участь у XXV Українській антарктичній експедиції (2020—2021) на посаду гідрометеорологині. На станцію «Академік Вернадський» полярники добиралися в умовах пандемічних обмежень зі значними затримками; згодом через сукупність несприятливих обставин полярники визнали XXV експедицію найважчою в історії українських антарктичних досліджень. Головним завданням Анни Соіної протягом експедиції було вимірювання концентрації озону (від п'яти до шістдесяти вимірювань в день) за допомогою (також використовуючи ). Крім того, Анна проводила вивчення іоносфери, вимірювання шумів надзвичайно низьких частот (включно з резонансом Шумана) та вимірювання аерозольної оптичної товщі за допомогою . До грудня також обробляла частину йонограм. У відносно вільний час працювала над дисертацією, гуляла Галіндезом чи відправлялася на сусідні острови, принагідно роблячи знімки, а також шила подушки-тваринки колегам на дні народження. Анна Соіна була єдиною жінкою на цій експедиції.

Після повернення з експедиції працювала на посаді молодшої наукової співробітниці відділу радіофізики геокосмосу Радіоастрономічного інституту НАН України.

У 2024—2025 роках Анна Соіна відправилася в XXIX Українську антарктичну експедицію на посаді геофізикині; таким чином стала другою (після Оксани Савенко) жінкою, що побувала на двох цілорічних експедиціях на «Вернадському». Протягом експедиції обслуговувала геофізичні прилади, аналізувала й пересилала отримані дані. Серед іншого, разом із геофізиком Олександром Богомазом провела експеримент із зондування йоносфери під час сонячного затемнення 2 жовтня 2024 року. Також вони брали участь у двох нагрівних кампаніях HAARP, коли на українській станції фіксували проходження коротких радіохвиль на наддовгих трасах з різними характеристиками з Аляски. На станції мешкала в одній кімнаті з лікаркою Іванною Котурбаш.

Наукові дослідження До сфери наукових зацікавлень Анни Соіної належить пошук (вікенд-ефект) у різноманітних параметрах довкілля в прив'язці до атмосферних аерозолів. Брала участь у низці наукових конференцій в Україні та ЄС.

Окремі наукові праці

Творчість Анна Соіна активно займається фотографією. Зі своїм знімком веселки, що з'явилася на тлі снігопаду в Антарктиці, посіла друге місце у загальній категорії на українському етапі міжнародного 2024 року від ГО Вікімедіа Україна.

На українському етапі Конкурсу наукових зображень 2025 року здобула одразу три нагороди. У категорії «Живі організми» розділила перше місце з Олександром Богомазом за цикл фото «Птахи Антарктики», в категорії «Люди в науці» здобула перше місце за два знімки Олександра Богомаза, який фарбує щогли пасивного іонозонду, а в Загальній категорії одержала третє місце за фото «Пінгвіни і регульований туризм в Антарктиці».

Фото тюленяти Ведделла авторства Анни Соіної є на марці Укрпошти "30 років антарктичній станції «Академік Вернадський» 2026 року.

Є авторкою двох дитячих онлайн-книжок: «Вистежити невидимого ворога: місія „Антарктида“» (про дослідження озонового шару) та «Поморник Юхим і українська полярниця» (про життя поморників).

Як хобі шиє м'які іграшки, вишиває та вишиває бісером. Має кота Юхима.

У літературі Анна Соіна є однією з героїнь книги Сніжани Мазуренко «Люди науки. Розмови з українськими ученими», а також з'являється у книзі «Мрія про Антарктиду» Маркіяна Прохаська.

Див. також Жінки в Антарктиді

Примітки

Посилання на сайті Scopus на сайті Google Scholar на сайті ResearchGate