Спільне процвітання (тж. Загальне процвітання) (кит. 共同富裕; піньїнь: Gòngtóng fùyù) — політичний слоган Комуністичної партії Китаю (КПК) і заявлена мета щодо зміцнення соціальної рівності та економічної справедливості. Під керівництвом голови КПК Мао Цзедуна спільне процвітання означало колективну власність. Вищий керівник Ден Сяопін переосмислив шлях до досягнення спільного процвітання, заявивши, що деякі можуть збагатитися раніше за інших. Під керівництвом генерального секретаря КПК Сі Цзіньпіна цей термін набув широкого розголосу, причому Сі визначив загальне процвітання як більш рівномірний розподіл доходів, але також зазначив, що це не означає повну рівність.
Історія Юй Юн'юе та Ван Шимін з Інституту партійної історії та літератури ЦК КПК писали, що «спільне процвітання завжди було ідеалом, до якого прагнув китайський народ протягом тисячоліть». У статті зазначалося, що концепції та ідеї спільного процвітання сягають корінням в історичний Китай, включаючи такі ідеї та праці, як « Велика єдність» Конфуція та «Весна цвітіння персика» Тао Юаньміна. У ньому писалося, що, хоча вони безпосередньо не висували цю ідею, Карл Маркс, Фрідріх Енгельс, Володимир Ленін та Йосип Сталін досліджували подібні ідеали у своїх працях, а це означає, що ідея спільного процвітання запозичила ідеї як з традиційної китайської культури, так і з марксистських письменників, і тому вона мала теоретичне керівництво марксизму.
За часів Мао Дзедуна Цей термін вперше був використаний газетою «Женьмінь жибао» 25 вересня 1953 року як частина 65 затверджених гасел до Національного дня Китайської Народної Республіки (КНР). У статті йшлося: Об'єднавшись, [ми повинні] проявити дух колективізму, підвищити продуктивність, збільшити виробництво зерна та інших культур, підвищити доходи, прагнути до спільного процвітання, відповідно до принципів добровільності та взаємної вигоди...Спільне процвітання знову згадувалося в заголовку газети «Женщина жибао» у грудні 1953 року, де йшлося про два шляхи розвитку: або капіталізм, «шлях, коли небагато хто багатіє, тоді як переважна більшість є бідними та знедоленими», та соціалізм, який є «шляхом спільного процвітання». У статті спільне процвітання визначалося як колективна власність на засоби виробництва.
За часів реформ та відкритості Пізніше видатний лідер Ден Сяопін переосмислив, як можна досягти спільного процвітання, заявивши, що «наша політика полягає в тому, щоб спочатку дозволити деяким людям і деяким регіонам розбагатіти, щоб стимулювати і допомогти відсталим регіонам, а передові регіони зобов'язані допомагати відсталим».. На думку Дена, як державне планування, так і ринкові механізми були інструментами для вивільнення продуктивності, і хоча в капіталістичній ринковій економіці домінує індивідуалізм, соціалістична ринкова економіка призведе до спільного процвітання.
Стаття в газеті «Женьмінь Жібао» від 19 лютого 1979 року під назвою «Частина селян, які першими розбагатіли, повинна бути заохочена» (一部分农民先富起来应受到鼓励) атакувала Лінь Бяо, історично обраного наступника Мао, та «Банду чотирьох», потужну фракцію під час Культурної революції, і засуджувала те, що вона називала практикою егалітаризму в народних комунах, стверджуючи, що «те, що спочатку мало на меті вести членів комуни до «спільного процвітання», в кінцевому підсумку зробило багату команду бідною, а потім ще біднішою і біднішою». Інша стаття в «Женьмінь Жібао» від 15 квітня 1979 року під назвою «Деякі спочатку збагачуються, а потім спільне процвітання» (一部分先富裕和共同富裕) стверджувала:: Керівництво нашої партії селянством на шляху соціалізму полягає в тому, щоб «домогтися спільного процвітання всього сільського населення». Дозволити деяким селянам спочатку розбагатіти — це практична політика, спрямована на досягнення спільного процвітання.Інша стаття в газеті «Женьмінь жибао» від грудня 1979 року під назвою «Спільне процвітання не означає рівного багатства» (共同富裕不是平均富裕) пішла ще далі, стверджуючи, що «соціалізм не є егалітаризмом, а спільне процвітання не означає рівного багатства». Ці переосмислення дозволили Китаю виправдати політику реформ і відкритості, відійшовши від планової економіки в бік ринкової. Хоча це дозволило китайській економіці швидко зростати, воно також призвело до того, що Китай став однією з найбільш нерівних країн на землі, з коефіцієнтом Джині 0,47 станом на 2020 рік.
Під керівництвом Бо Сілайя У 2011 році Бо Сілай, секретар комітету КПК Чунціна, розпочав кампанію зі сприяння спільному процвітанню в муніципалітеті як частину своєї ширшої «моделі Чунціна». Під час виступу перед Муніципальним комітетом КПК Чунціна 25 липня 2011 року він сказав: Ми вважаємо поліпшення рівня життя людей як метою розвитку, так і рушійною силою розвитку. Обравши шлях «життя людей» і проголошуючи гасло «спільного процвітання», ми зробили перші кроки для сприяння «спільному процвітанню». Сьогодні деякі люди вважають спільне процвітання лише відправною точкою і кінцевою метою розвитку, що, на мою думку, є недостатнім. «Спільне процвітання» — це не тільки ідеал, але й рушійна сила; це не тільки «відправна точка» і «призначення», але й весь процес розвитку.У так званій «теорії торта», яка метафорично порівнювала економіку Китаю з випічкою торта, Бо і його прихильники зіткнулися з більш ліберальним у економічному плані секретарем комітету КПК провінції Гуандун Ван Яном, який виступав за «збільшення торта», тоді як Бо виступав за «більш справедливий розподіл торта». Бо заявив, що більш справедливе зростання є більш вигідним для Китаю, сказавши: «Деякі люди побоюються, що прагнення до спільного процвітання затримає розвиток, і стверджують, що спочатку слід спекти великий торт, а потім розділити його. Насправді, можна не тільки спекти великий торт і одночасно розділити його справедливо, але чим справедливіше розділити торт, тим більшим і швидшим буде його зростання».
Кампанія Бо за спільне процвітання включала зменшення нерівності між міськими та сільськими жителями, збільшення ролі державного сектора та уряду в економіці, а також більш справедливий розподіл доходів. Для цього він запровадив такі заходи, як розширення будівництва житла для малозабезпечених, політика передачі землі сільським жителям Чунціна в обмін на працевлаштування та міський хукоу, а також збільшення державного фінансування соціальних програм. З кінця 2010 року до березня 2012 року поняття «спільного процвітання» згадувалося понад 200 разів у провідних газетах Китаю, причому 85 % з них були опубліковані в газеті «Чунцін Дейлі». Кампанія закінчилася інцидентом з Ван Ліцзюнем, який призвів до кінця політичної кар'єри Бо і усунення його від влади в березні 2012 року. Мері Е. Галлахер, синолог і професор Мічиганського університету, написала, що кампанія Бо «здається негласним натхненням» для кампанії, розпочатої під керівництвом Сі. Однак вона також стверджувала, що, на відміну від Бо, Сі у своїй кампанії спільного процвітання менше зосереджувався на перерозподілі, а більше на розширенні державного контролю.
За часів Сі Цзіпіня Цей термін значно відродився у 2021 році за часів генерального секретаря КПК Сі Цзіньпіна. У промові перед Центральною комісією з фінансових та економічних питань (ЦФЕВ), яка пізніше була опублікована в теоретичному журналі КПК «Цюші», Сі заявив, що в деяких країнах «розрив у багатстві та крах середнього класу посилили соціальний розкол, політичну поляризацію та популізм, даючи світові глибокий урок» , заявивши, що Китай повинен сприяти спільному процвітанню, щоб запобігти цій долі. Він сказав, що спільне процвітання «є важливою вимогою соціалізму та ключовою рисою модернізації китайського зразка», і визначив його як достаток і процвітання для всіх, а не для небагатьох, але також сказав, що це не «рівномірний егалітаризм» і що «не всі будуть багатими одночасно». Він також заявив, що до 2035 року Китай досягне «суттєвого прогресу» у досягненні спільного процвітання, за якого буде «рівний доступ до основних державних послуг », і що до середини 21 століття спільне процвітання буде «в основному досягнуто», за якого розрив у доходах між містом і селом скоротиться «до розумного діапазону». Він також застеріг від «безладного розширення капіталу». Він виступив проти тенденції « залишатися на місці », застерігаючи від скорочення соціальної мобільності . Сі пообіцяв «скоригувати надмірні доходи», але також виступив проти «соціального забезпечення», заявивши, що надмірне забезпечення «заохочує лінь».
Хань Веньсю, ще один посадовець CFEAC, повторив заяви Сі, заявивши, що люди, «хто першими розбагатів», повинні допомагати тим, хто залишився, але спільний добробут все одно передбачатиме економічну нерівність і що це не означає «вбивство багатих, щоб допомогти бідним». Чжао Фен, професор Китайського університету Женьмінь, сказав, що спільний добробут потребує «суспільства державної власності». За даними The New York Times, китайські чиновники та радники заявили, що хочуть створити суспільство «подібної до оливки» з великим середнім класом і невеликою кількістю людей, які живуть у надзвичайному багатстві або бідності. Під час виступу в 2023 році Сі визначив спільний добробут як компонент «модернізації в китайському стилі», яка, за його словами, «руйнує міф про «модернізацію дорівнює вестернізації»».
Починаючи з 2022 року, цей термін перестали так активно використовувати через зростання економічних труднощів. Однак деякі політичні заходи, пов'язані з цим терміном, продовжували діяти; наприклад, інвестиційним банкірам значно скоротили зарплати, іноді навіть на 60 відсотків. Під час 20-го Національного з'їзду КПК у жовтні 2022 року КПК внесла поправки до свого статуту, включивши до нього мету «поступового досягнення спільного процвітання». Відповідно до цього принципу, 20-й з'їзд партії наголосив, що економічна програма партії повинна зосереджуватися на якості зростання, а не на його кількості.: 135
Політика, пов'язана з спільним процвітанням Особливо у 2021 році спільний добробут використовувався як виправдання для масштабних правил та репресій проти передбачуваних надмірностей приватного сектору, зокрема у секторах технологій, нерухомості та репетиторства. У рамках спільного добробуту Китай прийняв нові антимонопольні правила, зокрема те, що забороняє компаніям використовувати алгоритми, щоб користувачі витрачали більше або «порушували соціальний порядок», оштрафував кілька компаній, таких як Alibaba Group, Tencent, Baidu та DiDi, за порушення різних законів, а також заборонив компаніям, що надають послуги репетиторства, отримувати прибуток, фактично знищивши галузь. Велика кількість правил призвела до того, що технологічні компанії втратили близько $1 трильйонів доларів вартості фондового ринку у 2021 році.