Вера Поска-Грюнталь (, також , , Таллінн — , Стокгольм) — естонська правознавиця, правниця і журналістка; лідерка естонського фемінізму.

Біографія Народилася 25 березня 1898 року в Ревелі в сім'ї присяжного повіреного Яана Поски. У сім'ї було дев'ять дітей: шість дівчаток і троє хлопчиків, Вера народилася другою. Закінчила Талліннську гімназію. 1915 року почала вивчати правознавство в Петрограді, потім у Воронежі. 1917 року вступила до Товариства естонських студентів «Пих'яла» (EÜS Põhjala). Після шлюбу переїхала в Курессааріе, а 1920 року — в Тарту. Навчання, перерване війною та революцією, продовжила в Тартуському університеті. 1925 року закінчила юридичний факультет, бувши матір'ю чотирьох дітей. Потім працювала юристом у Талліннському міському юридичному бюро, у 1929—1935 роках здійснювала юридичну допомогу в Тарту з питань шлюбу та розлучень. 1939 року здобула ступінь магістра юриспруденції (тема дипломної роботи: охорона праці неповнолітніх).

1944 року, під час наступу Червоної армії, разом з сім'єю емігрувала до Швеції. Її чоловік Тимофій Грюнталь отримав державну стипендію Стокгольмського університету. 1955 року, після смерті чоловіка, переїхала до Канади, куди навесні 1951 року поїхала її дочка Констанція разом з чоловіком Кальо Піллом (Kaljo Pill) і синами Юрі та Яаном.

До виходу на пенсію була архівним працівником. Померла 29 січня 1986 року у Стокгольмі. Особистий архів Вери Поска-Грюнталь у 12 томах зберігається у Національному архіві Швеції.

Діяльність Лідерка естонського фемінізму. Брала участь у роботі Першого конгресу з соціальної роботи у Парижі 1928 року. Одна із засновниць Міжнародної федерації правниць — міжнародної неурядової організації, яка покращує становище жінок і дітей, надаючи правову допомогу, юридичну літературу та освітні програми, а також за допомогою захисту, правових реформ, досліджень і публікацій. З її ініціативи 1931 року в Естонії заснували Асоціацію будинку та школи (), Тартуське товариство сороптимістів (), а 1939 року — Тартуське товариство охорони материнства () та Притулок для бездомних матерів ().

1934 року разом з іншими правницями подала законопроєкт про реформу сімейного права в Естонії. У 1936—1938 роках запрошувалася на конгреси . З березня 1939 року до лютого 1940 року як стипендіатка працювала в Паризькому університеті. 1941 року завершила свою дисертацію про захист неповнолітніх, але так і не захистила.

1952 року заснувала в Швеції журнал естонською мовою «Triinu» і до 1981 року була його редактором. Після переїзду до Канади цей журнал став органом Естонського жіночого товариства в Торонто (у вигнанні) ().

Нагороди

1940 — Орден Естонського Червоного Хреста IV класу.

Бібліографія

Abieluseadused. Rootsi abieluseadus 11. juunist 1920. a. Soome abieluseadus 13. juunist 1929. a.

Порівняння Закону про шлюб Швеції від 11 червня 1920 року та Закону про шлюб Фінляндії від 12 червня 1929 року.

Naine ja naisliikumine. — Eesti Kirjanduse Selts, 1936. — 112 lk.

Книга «Жінка та жіночий рух» знайомить із проблемами, пов'язаними як з індивідуальною, так і з громадською діяльністю жінок, викладає історію та проблеми жіночого руху.

Jaan Poska tütar jutustab. Mälestusi oma isast ja elust vanemate kodus. — Toronto: Orto, 1969. — 251 lk.

Книга мемуарів, що вийшла в Торонто «Донька Яана Поски розповідає. Спогади про батька та життя у батьківському домі».

See oli Eestis. — Välis-Eesti & EMP, 1975. — 180 lk.

У книзі «Це було в Естонії» викладено спогади про Естонію 1919—1944 років; висвітлюються особисті, сімейні та історичні події; особлива увага приділяється розвитку естонського та міжнародного жіночого руху.

Elu jätkub võõrsil. — Toronto: T. Kents, 1985. — 179 lk.

Книга спогадів «Життя продовжується на чужині»: втеча з Естонії до Швеції, пошук нового будинку та роботи як біженця у Швеції; пакт Молотова — Ріббентропа та його наслідки для естонців; діяльність в Естонському комітеті та створення жіночої секції; екстрадиція прибалтів Швецією; життя естонських біженців у Німеччині, Канаді, США, Англії; створення естонської жіночої організації у Нью-Йорку; врятовані з сибірських таборів та багато іншого.

Сім'я

Батько — Яан Поска (Jaan Poska, 1866—1920), естонський юрист і державний діяч. Мати — Констанция-Ернестіна Поска (Екстрем) (Constance Ernestina Poska (Ekström), 1874—1923). Чоловік — (Timotheus Grünthal, 1893—1955) — юрист, суддя. Дочка — , за першим чоловіком Пілл (Pill), у другому шлюбі — Кентс (Tanni Kents, 1920—2005) — юристка і громадська діячка естонського закордоння; у 1985—1995 роках редакторка журналу «Triinu». Син — (1924—1996) — письменник, лікар і політик. Дочка — Світлана Грюнталь (1922—1926). Дочка — Вера Глісон (Veera Gleason, 1925—2018). Син — Тимофеус Грюнталь (1930—2008) — юрист. Сестра — Ксенія Поска (Ksenia Poska, 1896—1964) — лікарка. Сестра — Тетяна Поска-Лааман (1900—1988), доктор журналістики, випускниця Сорбонського університету, голова Спілки матерів Естонії. Брат — Яан Поска (1902—1941, Кіровська область, СРСР). Сестра — Анна Поска-Лойсон (Anna Loison (Poska), 1905—1986) — перекладачка. Брат — (1919—1974) — юрист і православний священник. Зять — Едуард Лааман (1888—1941, Кіровська область, СРСР) — естонський громадський і політичний діяч.

Примітки

Посилання