Старе єврейське кладовище (латис. Vecā ebreju kapsēta) — історичне єврейське кладовище у Ризі, що існувало з XVIII до середини XX століття та було важливим некрополем єврейської громади міста.
Історія Кладовище було засноване у 1725 році та стало першим офіційним місцем поховання євреїв у Ризі. Протягом XVIII—XIX століть воно виконувало функцію головного єврейського некрополя міста та відображало соціальну і релігійну структуру громади.
На кладовищі ховали рабинів, купців, діячів освіти та благодійників. Надгробки мали традиційні єврейські форми з написами івритом, їдишем та, пізніше, німецькою мовою.
Під час Другої світової війни кладовище зазнало значних пошкоджень. У повоєнний період, за радянської влади, воно було ліквідоване. У 1960-ті роки територію повністю знищили, а на її місці облаштували парк «Парк комуністичних бригад» та міську інфраструктуру. Надгробки було демонтовано або використано як будівельний матеріал.
Старе єврейське кладовище було важливим елементом культурного та релігійного ландшафту Риги. Його знищення розглядається як втрата історичної спадщини та частина ширшої політики ліквідації релігійних і меморіальних просторів у радянський період.
Кладовище мало регулярне планування та виразну конфесійну ідентичність. Надгробна символіка відповідала юдейській традиції, з використанням релігійних формул, символів та родових знаків.
У 2014 році режисер Сергій Лозниця зняв короткометражний документальний фільм під назвою «Старий єврейський цвинтар», присвячений пам'яті євреїв Риги.
Примітки