Культура Джемдет-Наср (також період Джемдет-Наср та Урук III) ― археологічна культура та однойменний період пізнього протописемного періоду ( 3100―2900 рр. до н. е.), що територіально охоплює південну частину Межиріччя (сучасний Ірак). Цей етап є ключовою перехідною ланкою в історії Стародавнього Близького Сходу, що знаменує поступову трансформацію спадщини культури Урук у структури ранньодинастичної доби. Свою назву період отримав від однойменного городища (телю), розташованого приблизно за 100 км на південь від сучасного Багдада, де під час розкопок 1926―1928 років було ідентифіковано характерний для цієї епохи речовий комплекс. Попри тривалі наукові дискусії про те, чи слід вважати Джемдет-Наср цілком самостійною фазою, чи лише фінальним етапом культури Урук (так званий період Урук III), унікальні зразки розписної кераміки та специфічні глиняні таблички свідчать про формування в цей період виразного стилю регіону.

Загальна характеристика

Кераміка Візитівкою періоду Джемдет-Наср є самобутня розписна кераміка — як монохромна, так і поліхромна. Орнаменти мають геометричний або фігуративний характер; на яких часто зображували дерева та тварин: птахів, риб, кіз, скорпіонів та змій. Попри свою популярність у музейних колекціях, такий розписний посуд становить лише невеликий відсоток від загальної кількості знахідок. Археологічний контекст свідчить, що він належав особам із високим соціальним статусом або використовувався під час особливих урочистостей. Зокрема, на самому городищі Джемдет-Наср такий посуд виявляли винятково у «Великій будівлі», що підкреслює його адміністративну або культову роль. Також було виявлено значну кількість неглазурованого повсякденного посуду:

Чаші з косим вінчиком (): масовий продукт, що вказує на спадкоємність від епохи Урук. Конічні чаші та черпаки: специфічні форми, що допомагають уточнити хронологію пам'ятки. Керамічні кришки: характерна деталь саме для цього періоду, що рідко зустрічається в інші періоди.

Становлення писемності та адміністрації

Період Джемдет-Наср став визначальним етапом у розвитку клинопису. Якщо найдавніші таблички з Урука (кінець IV тис. до н. е.) були суто піктографічними, то в часи Джемдет-Наср письмо стає простішим та абстрактнішим. Саме в цей період символи починають набувати клиноподібної форми. Мова табличок із високою ймовірністю ідентифікується як шумерська.

Господарське життя міст-держав періоду Джемдет-Наср спиралося на сувору систему обліку та розподілу благ, де кожен рух ресурсів фіксувався на глині з математичною точністю. Тогочасна адміністративна документація не обмежувалася простим переліком майна, а була складним механізмом нагляду за харчовими пайками, обліком робочої сили та стад худоби. Письмо того часу, хоч і втратило свою первісну образотворчість, ще не перетворилося на засіб вираження високих почуттів чи поетичних образів. Воно слугувало суто прагматичним цілям: впорядкуванню великих обсягів збіжжя, сиру, свіжої риби та інших продуктів харчування, що стікалися до храмових комор.

Особливої уваги заслуговує тогочасна математична вправність, що втілювалася у використанні двох паралельних систем числення, адаптованих під різні потреби громади. Для лічби людей, тварин та предметів месопотамські писарі застосовували шістдесяткову систему, яка згодом лягла в основу сучасного поділу часу. Водночас для вимірювання обсягів сипких продуктів, як-от зерна, або підрахунку вилову риби використовували двошістдесяткову систему, що дозволяло оперувати значними величинами в межах єдиного господарського ладу. Таке розмежування свідчить про глибоку спеціалізацію тогочасного суспільства, де кожна одиниця товару мала своє чітко визначене місце в загальній ієрархії цінностей.

Ці записи наочно віддзеркалюють тогочасний суспільний устрій, де панувала глибока майнова нерівність, закріплена на рівні офіційних документів. Найкращим свідченням цього є табличка «Поле Ена», де левова частка врожаю та угідь призначалася для верховного правителя — Ена, тоді як його наближені, включно з дружиною, та рядові члени громади отримували значно менші й нерівномірні частки. У текстах цього періоду не зафіксовано релігійних гімнів, описів звитяг чи списків царів, які з’являться лише згодом.

Історія вивчення

Випадкові знахідки та науковий ажіотаж

Шлях до наукового відкриття Джемдет-Насра розпочався не з планових розвідок, а завдяки активності місцевих мешканців на ринку старожитностей. У березні 1925 року до базового табору англо-американської експедиції в Кіші почали навідуватися арабські племена, пропонуючи на продаж архаїчні глиняні таблички та нетиповий розписний посуд. Це зацікавило директора експедиції , який відправив свого асистента Алі Дауда на розвідку. Офіційною датою першого візиту археологів на об'єкт вважається 26 березня 1925 року, коли Ернест Маккей разом із дружиною Дороті та отцем Е. Берроузом оглянули низькі пагорби, розташовані за 26 км на північний схід від Кіша.

Походження ранніх знахідок, що приписуються Джемдет-Насру, досі залишається предметом дискусій через плутанину в музейних архівах. Хоча Ленгдон придбав партію табличок у 1925 році, існують свідчення Жана-Венсана Шейля про нелегальні розкопки на цьому місці ще до 1915 року. Ба більше, колекція берлінського Музею Передньої Азії, поповнена ще 1903 року, містить 36 табличок, які за стилем ідентичні знайденим у Джемдет-Насрі, хоча сучасні дослідники не виключають, що вони могли походити з сусіднього . Саме ці розрізнені знахідки, що потрапили до Лувра, Британського музею та Ешмолінського музею, стали вирішальним стимулом для Ленгдона організувати першу повноцінну археологічну експедицію взимку 1925―1926 років.

Розкопки 1925―1926 років

Перший сезон повноцінних розкопок тривав з початку січня до середини березня 1926 року під безпосереднім керівництвом . Роботи мали дещо хаотичний характер: Ленгдон щодня приїздив на об'єкт автомобілем з бази в Кіші, а кількість робітників коливалася від 12 до 60 осіб. Основну увагу зосередили на «Пагорбі B» (центральному з трьох), де археологи натрапили на велику споруду, ущерть заповнену архаїчними табличками та розписною керамікою.

Методологія цих розкопок за сучасними мірками була вкрай недосконалою. Ленгдонмайже не вів систематичних польових записів безпосередньо на місці. Знахідки щовечора відвозили до табору в Кіші, де Ернест Маккей реєстрував їх на картках. Хоча ці картки містять описи предметів, вони майже не дають інформації про точне місце знахідки (стратиграфію). Єдиними свідченнями того сезону залишилися ескіз плану великої будівлі, накиданий олівцем, та яскраві, хоч і суб'єктивні, спогади антрополога . Філд описував Ленгдона як пристрасного дослідника, який, на відміну від свого сучасника в Урі, не цурався власноруч працювати в пилу поруч із робітниками. Попри важкі умови — шторми, що перетворювали рівнину на болото, та хворобу (жовтяницю), яка на п'ять тижнів вибила Ленгдона з колії, — сезон завершився відкриттям «храмового архіву» з близько 150 піктографічних табличок.

Розкопки 1928 року Другий сезон був значно коротшим і тривав лише десять днів (з 13 по 22 березня 1928 року). Цього разу розкопками керував , який заступив Маккея на посаді польового директора в Кіші. Фінансування забезпечив меценат Генрі Паттен, на честь якого всі знахідки сезону отримали префікс PJN (від Patten Jemdet Nasr). У розпорядженні Вателена було вже до 200 робітників, проте документація цього етапу виявилася навіть гіршою за попередню.

Вателен не склав жодних точних планів і навіть зазнавав труднощів зі співвіднесенням власних траншей із розкопами Ленгдона дворічної давнини. Збереглися лише уривчасті листи з експедиції, кілька фотографій керамічних печей та великих посудин із носиками. Сезон довелося раптово перервати через несподіване лихо — нашестя сарани. Як пізніше писав Генрі Філд, «темний пагорб зберіг багато своїх таємниць».

Розкопки 1988―1989 років Лише через шість десятиліть після завершення робіт археологи повернулися до Джемдет-Насра. Нова експедиція під керівництвом Роджера Меттьюза мала на меті виправити помилки минулого: реконтекстуалізувати архітектуру, уточнити хронологію та розібратися з плануванням тієї самої «великої будівлі», де колись знайшли таблички. Протягом сезонів 1988―1989 років було здійснено те, чого бракувало першим дослідникам:

Складено точні топографічні карти та плани городища. Проведено зачистки (скрейпінг) у північно-східній частині Пагорба B, що дозволило виявити зв'язок між шарами пізнього Урука, Джемдет-Насра та ранньодинастичного періоду. Відкрито зону з великими печами, яку ідентифікували як кухонний блок адміністративної будівлі.

Символом надії на тривалі дослідження стало будівництво польового експедиційного будинку, завершене у грудні 1989 року за допомогою місцевих майстрів. Проте історія знову втрутилася в плани науковців: у 1990 році через початок війни в Перській затоці розкопки було раптово припинено.

Сучасний стан та майбутнє пам'ятки Сьогодні Джемдет-Наср мовчки височіє серед сільськогосподарських угідь центрального Іраку. На щастя, супутникові знімки свідчать, що пам'ятка майже не постраждала від мародерства, яке спіткало багато інших городищ Межиріччя. Роджер Меттьюз у своїх звітах висловлює «щиру надію, що городищу не доведеться чекати ще шістдесят років», перш ніж археологи знову відкриють свої польові щоденники на його схилах.

Періодизація Визначення часових меж періоду Джемдет-Наср зазнало суттєвих змін із розвитком методів датування. У класичній науковій літературі межі періоду зазвичай окреслювали 3200―3000 рр. до н. е. Сучасні дослідження, що базуються на радіовуглецевому аналізі, переважно датують цей етап 3100―2900 рр. до н. е. Проте новітні пропозиції, засновані на тому ж вуглецевому датуванні (C14), вказують на те, що відповідна фаза в самому Уруку (рівень Урук III) могла розпочатися значно раніше — близько 3300 р. до н. е. Своєю чергою, проєкт Cuneiform Digital Library Initiative (CDLI) відносить протоклинописні таблички, характерні для шарів Урук III та Джемдет-Наср, до проміжку 3200–3000 рр. до н. е.

Джемдет-Наср є синхронним із культурою Ніневії V у Верхній Месопотамії та протоеламським періодом в Ірані. Ці три регіональні культури мають спільні риси, що свідчать про глобальні процеси того часу: активне формування бюрократичного апарату, соціальну ієрархізацію та розвиток публічних інституцій.

Артефакти

Посилання

Офіційний сайт розкопок 1980―1989 років (містить фотографії та карти)

Примітки

Джерела

Література

Наукові статті