Едмон Вайскопф (), також відомий як Еден Віраг () та Едмон Віраж (, 22 жовтня 1911, Будапешт — 16 березня 1996) — угорський та французький футболіст, що грав на позиції нападника.

Виступав, зокрема, за клуби «Марсель» та «Расінг» (Париж), а також національну збірну Франції.

Клубна кар'єра Еден Віраг народився в Будапешті, Австро-Угорщина, 22 жовтня 1911 року в єврейській родині, і тому в 1927 році приєднався до спортивного клубу МТК (Будапешт), який мав міцні зв'язки з єврейською громадою угорської столиці, а також взяв єврейське прізвище Вайскопф наприкінці 1920-х років. У МТК Вайскопф досяг чудових результатів у бігу на 100 та 200 метрів, а також був хорошим штовхальником ядра, але зрештою вирішив обрати кар'єру футболіста.

Виділяючись серед інших своїх товаришів по команді, його співвітчизник Йожеф Айзенгоффер вирішив запросити гравця до себе у «Хакоах» (Відень), за який Вайскопф грав три роки, з 1931 по 1934 рік, забивши 20 голів у 43 матчах вищого дивізіону чемпіонату Австрії.

1934 року Вайскопф перебрався у французький «Сет», який щойно виграв «золотий дубль» (чемпіонаті та кубок в одному сезоні) у попередньому сезоні. Південнофранцузькому клубу не вдалося повторити ці успіхи протягом наступних двох років, тому Вайскопф спочатку залишився без титулу, фінішувавши на четвертому та сьомому місцях у лізі та вийшовши до чвертьфіналу кубка в 1935 році. Після цього у 1936 році Вайскопф приєднався до «Марселя», яку тоді тренували Айзенгоффер та Фрідріх Доненфельд, з якими він грав у «Хакоаху», і разом вони відіграли вирішальну роль у виграші «Марселем» чемпіонату Франції у сезоні 1936/37 років та Кубку Франції наступного року, хоча Едмон не грав у фіналі. Нерегулярне включення Вайскопфа до стартового складу «Марселя» сприяло його бажанню покинути клуб і влітку 1938 року він перейшов у «Мец». Хоча ця команда змогла фінішувати лише в середині таблиці Першого дивізіону, уродженець Будапешта, який отримав громадянство Франції 3 березня 1938 року, забив 10 голів у 29 іграх, завдяки чому отримав виклик до збірної Франції, але його кар'єру потім зупинив початок Другої світової війни.

Вайскопф був мобілізований у вересні 1939 року і його розмістили в гарнізоні поблизу Парижа, що дозволило йому продовжувати грати у футбол, тепер уже за «Расінг» (Париж). У своєму першому (і єдиному) сезоні в клубі він допоміг «Расінгу» виграти Кубок Франції 1939/40 років, зігравши у фіналі на «Парк-де-Пренс» 5 травня. У тому матчі його було вилучено після сутички з центральним захисником «Марселя» Максом Конші, який вдарив його ногою в обличчя, коли той лежав на землі.

Через шість тижнів після цього спортивного тріумфу, 14 червня, Вермахт окупував Париж. Вайскопф на той час уже втік зі столиці і йому вдалося дістатися до неокупованої зони. Згідно з угодою про перемир'я від 22 червня, південь країни залишався неокупованим, тому ризик переслідування для єврея з французьким громадянством спочатку був там меншим. Втім, новий французький уряд під керівництвом маршала Петена проводив незалежну антисемітську політику в неокупованій частині країни ще в 1940 році (скасування натуралізації з 22 липня, зняття заборони на антисемітські висловлювання в пресі 27 серпня, перший «статут про євреїв» 3 жовтня), тому Вайскопф, щоб уникнути антисемітських переслідувань, знову змінив ім'я, цього разу на Едмон Віраж (). Під цим іменем він продовжив грати у футбол, знову ставши гравцем «Марселя». З цією командою у 1941 році він виграв чемпіонат «вільної» Франції, після чого грав за «Марсель» і у сезоні 1941/42, де забив чотири голи у 13 іграх, посівши 5 місце.

У 1942 році Вайскопф покинув Марсель, щоб приєднатися до свого друга Рауля Дьяня в «Ансі», де вони не лише грали за професійну команду, але й керували баром під назвою «Le Coup Franc». Коли професіоналізм остаточно скасували в червні 1943 року, двоє друзів відмовилися брати участь у чемпіонаті Франції 1943/44 років. У вересні 1943 року Ансі було окуповане німцями, тому йому довелося тікати разом зі своєю дружиною Катериною та 4-річним сином Рональдом, але замість того, щоб поїхати до сусідньої Швейцарії, вони вирушили до паризького регіону, оскільки там у нього були друзі.

Невдовзі після визволення Франції у серпні 1944 року футболіст приєднався до паризького «Ред Стара», де провів два сезони, після чого приєднався до «Маккабі» (Париж), з яким взяв участь в Іграх «Маккабі» у Відні в липні 1946 року, де вони були вибиті його колишнім клубом «Хакоах» (Відень), програвши з рахунком 1:7.

Виступи за збірну У 1930 році Вайскопф зіграв кілька матчів за юнацькі збірні Угорщини.

Отримавши громадянство Франції у березні 1938 року, Вайскопф був викликаний до складу збірної Франції на початку 1939 року для участі у двох товариських матчах, спочатку проти Польщі 22 січня, в яких він не грав, а потім проти збірної Угорщини, яка посіла друге місце на останньому чемпіонаті світу. 16 березня 1939 року провів свою єдину офіційну гру у складі національної збірної Франції, зігравши матч на стадіоні «Парк-де-Пренс» у Парижі проти збірної Угорщини, країни уродженцем якої він був, зігравши внічию 2:2.

Після завершення футбольної кар'єри Вайскопф зайнявся текстильним бізнесом. Помер 16 березня 1996 року на 85-му році життя.

Статистика виступів

Статистика виступів за збірну

Досягнення «Марсель» Чемпіон Франції: 1936/37, 1940/41 Володар Кубка Франції: 1938

«Расінг» (Париж) Володар Кубка Франції: 1940

Примітки

Література Arthur Baar: 50 Jahre Hakoah 1909—1959. Ramat Gan 1959. Marc Barreaud: Dictionnaire des footballeurs étrangers du championnat professionnel français (1932—1997). L'Harmattan, Paris 1998, ISBN 2-7384-6608-7. Hubert Beaudet: Le Championnat et ses champions. 70 ans de Football en France. Alan Sutton, Saint-Cyr-sur-Loire 2002, ISBN 2-84253-762-9. Hubert Beaudet: La Coupe de France. Ses vainqueurs, ses surprises. Alan Sutton, Saint-Cyr-sur-Loire 2003, ISBN 2-84253-958-3. Denis Chaumier: Les Bleus. Tous les joueurs de l'équipe de France de 1904 à nos jours. Larousse, o. O. 2004, ISBN 2-03-505420-6. Gérard Ejnès, L’Équipe: La belle histoire. L'équipe de France de football. L’Équipe, Issy-les-Moulineaux 2004, ISBN 2-9519605-3-0. David Forster, Georg Spitaler: Die Fußballmeister. Lebenswege der Hakoah-Spieler der Zwischenkriegszeit., in: Susanne Helene Betz, Monika Löscher, Pia Schölnberger (Hrsg.): «… mehr als ein Sportverein». 100 Jahre Hakoah Wien 1909—2009. Studienverlag, Innsbruck 2009, ISBN 978-3-7065-4683-6. Sophie Guillet, François Laforge: Le guide français et international du football éd. 2007. Vecchi, Paris 2006, ISBN 2-7328-6842-6. Roman Horak, Wolfgang Maderthaner: Internationalität — Migration, in: Mehr als ein Spiel — Fußball und populäre Kulturen im Wien der Moderne. Löcker, Wien 1997, ISBN 3-85409-276-8. Ignaz Hermann Körner: Lexikon jüdischer Sportler in Wien 1900—1938. Herausgeber Marcus G. Patka, Wien 2008 Mandelbaum, 2008 (Weiskopf, Ödön, S. 223). Alain Pécheral: La grande histoire de l'OM. Des origines à nos jours. Éd. Prolongations, o. O. 2007, ISBN 978-2-916400-07-5. Gunnar Persson: Stjärnor på Flykt. Historien om Hakoah Wien. Stockholm 2004; hier nach der deutschen Übersetzung Die Stars auf der Flucht. Die Geschichte der Hakoah Wien. (PDF aus dem Hakoah-Vereinsarchiv)

Посилання