Джоанна Плантагенет, 4-та графиня Кентська

Джоа́нна Плантагенет (), відома під прізвиськами «Діва Кентська» () і «Прекрасна Діва Кента» (; 29 вересня 1328, , Англійське королівство — 7 серпня 1385Також зустрічаються дати 8 і 21 серпня, Воллінгфорд, Англійське королівство) — членка англійської королівської сім'ї, 4-та графиня Кентська, 4-та баронеса Вудстоцька і 5-та від 1352 року, принцеса Уельська від 1361 року, дочка , 1-го графа Кентського, і Маргарет Вейк, 3-ї баронеси Вейк із Лідделла, дочки , 1-го барона Вейка з Лідделла. Після страти батька володіння сім'ї конфіскували. Перші роки провела разом із матір'ю, ув'язненою в замку Солсбері, але після реабілітації батька опинилася на вихованні в королеви Філіппи, дружини короля Едуарда III.

Тричі була одружена. При цьому другий шлюб з укладено за життя першого чоловіка , що викликало скандал. Після розгляду папою Римським другий шлюб анульовано, а перший визнано законним. Після смерті першого чоловіка Джоанна одружилася втретє — зі своїм близьким родичем Едуардом Чорним Принцом, спадкоємцем короля Едуарда III. В цьому шлюбі народився майбутній король Річард II, опікуном якого вона була після смерті чоловіка. Також Джоанна отримувала третину доходів з Уельсу та керувала маєтками покійного Чорного Принца. До самої смерті мала значний вплив на сина, який став королем.

Внаслідок того, що її двоє братів не залишили дітей, саме Джоанна стала спадкоємицею всіх володінь графів Кентських та титулу графині. Пізніше ці володіння та титул графа Кенту отримав її старший син від першого шлюбу — .

Походження Походить із англійської королівської династії Плантагенетів. Її батько, , 1-й граф Кентський, був молодшим із синів короля Англії Едуарда I від другого шлюбу з французькою принцесою , донькою французького короля Філіпа III Сміливого. Відповідно, він був єдинокровним братом короля Едуарда II. Наприкінці 1325 року він одружився з Маргарет Вейк, сестрою і можливою спадкоємицею барона , вдовою , вбитого 1314 року.

Мала двох братів: і , які послідовно носили титул графа Кентського.

Ранні роки Народилася 29 вересня 1328 року. 19 березня 1330 року за звинуваченням у змові проти корони за наказом , 1-го , фактичного правителя королівства в цей час, страчено її батька. Всі його володіння та титули конфісковано, а його сім'ю, разом із Джоанною, її вагітною матір'ю і братом Едмундом, ув'язнено в замку Солсбері. Однак того ж року юному королеві Едуарду III вдалося змістити і стратити Мортімера, після чого вирок щодо графа Кентського скасовано, а його володіння й титул повернуто Едмунду Молодшому, який тоді мав близько 4 років.

Юну Джоанну взяла на виховання королева Філіппа, дружина Едуарда III, і більшість дитинства вона провела в королівському будинку. 1337 року вона, можливо, разом із королівською родиною поїхала до Фландрії. На час повернення до Англії, вона вже була, за словами Фруассара, найкрасивішою дівчиною в Англії. Сучасники називали її (можливо, саркастично) «Дівою Кенту» (); у пізніх джерелах за нею закріпилося прізвисько «Прекрасна Діва Кенту» (), хоча сучасники, судячи з усього, так її не називали.

Між двома чоловіками Гарна та весела дівчина привернула увагу юного , лицаря, який служив Едуарду III. Він походив із лицарського роду . Хоча його батько, , і отримав 1314 року баронський титул, але успадкував його старший брат , а сам Томас був безземельним лицарем, хоча й непогано проявив себе під час Столітньої війни з Францією, що почалася в цей час.

Голланд зміг переконати Джоанну одружитися з ним. Шлюб укладено 1339 або навесні 1340 року. Точні обставини укладання шлюбу невідомі. Можливо, рука Джоанни стала нагородою Едуарда III молодому та енергійному лицарю. Джоанна на той час не була спадкоємицею. Тільки після смерті 1349 року брата матері, Томаса, барона Вейка, а 1352 року рідного брата Джона, графа Кентського, які не залишили дітей, «Прекрасна Діва» стала єдиною спадкоємицею їхніх володінь. Сам шлюб, зважаючи на все, був таємним (); хоча церква за такий союз могла відлучити від церкви, але визнавала дійсним, якщо не було перешкод для відносин або попереднього шлюбу.

Хоча король, можливо, схвалив шлюб кузини, але мати Джоанни, Маргарет Вейк, судячи з усього, не була такою прихильною до зятя. 1341 року Томас вирушив у хрестовий похід у Пруссію. У цей час Маргарет домовилася про шлюб дочки з , спадкоємцем графа Солсбері. Або вона вважала шлюб Джоанни з Голландом недійсним, або була впевнена в загибелі зятя. Хоча й не виключено, що шлюб був таємним і від неї. В будь-якому випадку, взимку 1340/1341 або навесні 1341 Джоанна з належною церковною церемонією одружилася з Монтеґю. Хоча 1341 року Голланд повернувся живим, але його дружина залишилася з другим чоловіком, який, після загибелі батька, 1344 року став графом Солсбері. Можливо, Томас не мав змоги оскаржити другий шлюб дружини або через брак коштів, або через фінансову залежність від Солсбері, сенешалем якого він став незабаром після 1344 року.

Однак 1346 року Томас відзначився під час кампанії Едуарда III в Нормандії Кана, когда взяв у полон конетабля Франції , графа д'Е. Англійський король викупив у Голланда полоненого конетебля за 80 тисяч флоринів, що зробило Голланда достатньо заможною людиною, щоб почати боротися за свою дружину. За кілька місяців після отримання від короля викупу, в червні 1347 року Томас почав у Авіньйоні, де тоді перебувала папська курія, суд із приводу шлюбів Джоанни. Він зазначив, що перебував із нею в законному шлюбі, який було консумовано. Однак та, «не наважуючись суперечити бажанням своїх родичів і друзів», за відсутності Голланда «за їхньою домовленістю» одружилася з нинішнім графом Солсбері. Граф, на боці якого була мати Джоанни, відмовився визнати законність прав Томаса, що й потягло за собою судові розгляди, а між Голландом і Монтеґю спалахнула ворожнеча. Відправлені до графа папські посланці не змогли його переконати виступити перед судом. Далі Голланд подав петицію, в якій стверджував, що Монтеґю і його спільники утримують Джоанну проти її волі і тримають в усамітненні. Як наслідок, у травні 1348 року від імені Джоанни у справу втрутився папа Климент VI. Через тактику зволікань графа і його повіреного остаточне рішення ухвалено лише через 18 місяців. 13 листопада 1349 року папа випустив буллу, в якій шлюб Джоанни з графом Солсбері оголошено недійсним, а її саму визнано законною дружиною Томаса Голланда. В наступні кілька років у них народилося 5 дітей.

1352 року помер її брат Джон, після чого Джоанна отримала титул графині Кентської за власним правом, а також його маєтки (зокрема й володіння дядька, ), розташовані в 16 графствах. Це значно підвищило як добробут пари, так і статус Томаса. Хоча титул графа Кентського Голланд отримав лише 1360 року, але 1354 року він отримав виклик до парламенту як барон. Достеменно невідомо, чи Джоанна супроводжувала чоловіка, який служив спочатку лейтенантом Бретані, потім був губернатором Нормандських островів, а 1359 року — намісником Едуарда III в Нормандії. Не виключено, що якийсь час вона провела з чоловіком у Франції.

Принцеса Уельська Наприкінці 1360 року захворів і 28 грудня помер у Нормандії. Втім, у статусі вдови вона пробула недовго. Навесні або влітку 1361 року їй освідчився Едуард Чорний Принц, старший син і спадкоємець Едуарда III, який носив титул принца Уельського. Виглядає так, ніби пропозиція була повністю його ініціативою. Враховуючи попередній скандал та її статус, вона було досить несподіваною та викликала багато спекуляцій. До того ж щодо шлюбу існували перешкоди: Джоанна була двоюрідною сестрою батька Едуарда, а сам Чорний Принц був ще й хрещеним батьком її первістка. При цьому Едуард III у цей час планував одружити спадкоємця з Маргаритою Фландрською. Французькі хроністи описують дещо непристойні історії про те, що Чорний Принц довго був закоханий у свою тітку і доглядав її, а звістка про заручини сина розлютила короля. Але сучасні дослідники сумніваються в останньому, оскільки Едуард III та його спадкоємець подали папі прохання про дозвіл на шлюб, який надано 7 вересня 1361 року. Хроністи повідомляють, що шлюб здивував усіх. Із погляду дипломатії, він позбавив англійців одного з основних знарядь. Крім того, жоден спадкоємець англійського престолу від часів нормандського завоювання не одружився з представницею англійської шляхти.

6 жовтня Джоанна у присутності архієпископа Кентерберійського надала принцу офіційну згоду на шлюб. Весілля відбулося 10 жовтня 1361 року у Віндзорському замку в присутності королівської родини та придворних. Різдво вони провели в Беркгамстеді, одній із улюблених резиденцій Чорного Принца, де їх відвідали король і королева. Якщо колись у Джоанни були проблеми з фінансами, то після успадкування земель брата і дядька дохід зріс, і тепер вона ні в чому собі не відмовляла. Принц, який і раніше вирізнявся щедрістю, на початку 1362 року витратив на одяг та прикраси для дружини величезні суми. Разом з нею в будинку Едуарда росли й четверо дітей від першого шлюбу, які пережили дитинство: двоє синів і дві дочки.

9 червня 1362 року Чорний Принц, який отримав титул князя Аквітанії, відбув із Джоанною та її дітьми у свої нові володіння у Франції, де правив фактично як незалежний правитель. Там у Джоанни народилося двоє синів. Старший, , який народився 1365 року, помер у п'ятирічному віці. У січні 1367 року народився молодший син, який пізніше став королем Англії під ім'ям Річарда II.

Про життя Джоанни в Аквітанії відомо мало. Схоже, більшість часу вона проводила в Ангулемі й Бордо. У квітні 1365 року принц, щоб відсвяткувати народження Джоанною свого спадкоємця, провів у Ангулемі найграндіозніший лицарський турнір свого часу. Масштаб святкування, приуроченого до турніру, породив розповіді про схильність принцеси Уельської до розкоші та сучасної моди. Ще 1363 року французи, які відвідували двір принца, повідомляли, що Джоанна та її дами носили хутряні сукні з розрізом та широкою бахромою. На їхню думку, скопійовані з одягу коханок англійських флібустьєрів вони не були придатні для королівського двору. Едуард, схоже, був дуже прив'язаний до дружини. Це видно з листа, який він написав Джоанні 1367 року після перемоги в . повідомляє, що після повернення принца з Іспанії вона зустріла його в соборі в Бордо зі старшим сином; він спішився, після чого вони пішли разом «тримаючись за руки» до палацу єпископа, де й зупинилися.

Під час іспанської кампанії Чорний Принц важко захворів. У січні 1372 його здоров'я погіршилося настільки, що Едуард мусив із сім'єю відплисти в Англію. Після повернення Джоанна, судячи з усього, іноді діяла як представниця хворого чоловіка. Так, вона написала листа лондонцям, щоб подякувати їм за подарунок, зроблений йому 1371 року. В серпні 1372 року принцеса пішла без чоловіка на молебень пам'яті королеви Філіппи.

Мати короля Чорний Принц помер 1376 року. Після цього Джоанна стала офіційною опікункою сина, який став 1377 року, після смерті Едуарда III, королем під ім'ям Річарда II. Як удовину частку, вона отримувала третину доходів із Уельсу. Також керувала маєтками, які колись належали чоловікові. Крім того, мала значний вплив на короля: у 1377—1385 роках багато помилувань і дарів зареєстровано з формулюванням «на прохання матері короля», значно більше, ніж за правління Едуарда III зроблено на прохання принца Уельського. 1378 року Джоанні фактично надано на 4 роки всі доходи з маєтків покійного чоловіка, щоб компенсувати її обвинувачення від імені короля після смерті її батька. У королівських звітах збереглися відомості, що її коштом у 1377—1381 роках відремонтовано маєтки та Норт Велд, а в травні 1381 року їй замовлено нову баржу.