Джон Ґоффе Ренд (; 27 січня 1801, Нью-Гемпшир — 23 січня 1873, Нью-Йорк) — американський художник і винахідник, відомий як творець першого стискуваного металевого тюбика для художніх фарб.

Біографія Джон Ренд народився 27 січня 1801 року в Бедфорді, Нью-Гемпшир, США. У молодості він працював учнем у мебляра, де здобув практичні навички ручної майстерності, але згодом обрав художню кар’єру — спочатку він розписував будинки та малював вивіски, а потім відкрив у себе хист до портретного живопису. Його талант помітив і підтримав Семюель Ф. Б. Морз (відомий винахідник і художник), після чого Ренд переїхав до Бостона і вже 1828 року заснував власну художню майстерню.

Під час тимчасового перебування в Чарлстоні, штат Південна Кароліна, Ренд познайомився з міс Лавінією Брейнерд, з якою згодом одружився. Невдовзі після весілля Лавінія та Джон Ренд вирушили до Лондона, де він продовжив працювати як портретист. Ренд мав достатній успіх для забезпечення прожитку. Серед його моделей були члени королівської родини та представники англійської знаті, зокрема лорд Бекслі, герцог і герцогиня Інвернеські, а також герцог Сассекський. Саме під час перебування в Лондоні Ренд винайшов складаний тюбик з олова для зберігання змішаних олійних фарб художників.

У 1840-х роках Ренд повернувся на батьківщину, оселившись на Лонґ-Айленді поблизу Нью-Йорка, де Ренд продовжував працювати як портретист на замовлення до кінця життя.

Він помер 23 січня 1873 року, незадовго до 72-го дня народження, і був похований на кладовищі Вудлон у Бронксі (Нью-Йорк).

Винаходи Ренд винайшов і запатентував перший складаний металевий тюбик для художніх фарб, що дав змогу зберігати невикористану олійну фарбу, легко видавлювати потрібну кількість на палітру при цьому зберігаючи решту пігменту свіжою. Це зробило живопис на пленері значно зручніше для багатьох художників. До появи цього винаходу художники зазвичай зберігали замішані фарби або в міхурах тварин, які потрібно було проколювати шприцом, щоб дістатися до фарби, або в скляних тюбиках із гвинтовими ковпачками, що також вимагало використання шприца для вилучення пігменту. При цьому шприци необхідно було негайно очищати після використання.

Жан Ренуар, син художника-імпресіоніста П’єра-Оґюста Ренуара, зазначав, що його батько якось сказав: «Без фарб у тюбиках не було б ні Сезанна, ні Моне, ні Сіслєя, ні Піссарро — нічого з того, що журналісти згодом назвали імпресіонізмом». Проте мистецтвознавиця Антея Каллен стверджувала, що імпресіонізм «не можна пояснювати лише зручністю перенесення фарб».

4 березня 1841 року Ренд отримав на цей винахід британський патент, а 4 вересня 1841 року зареєстрував до нього остаточну специфікацію. 11 вересня 1841 року Ренд запатентував свій винахід у Відомстві з патентів США (патент № 2 252). Згодом Ренд отримав ще два американські патенти на вдосконалення тюбика —у 1841 та 1844 роках, та два британський — 1842 та 1844 роках.

Перші тюбики Ренда виготовляли у Великій Британії та експортували до Сполучених Штатів. Однак, попри те що Ренд володів британськими й американськими патентами на свої тюбики, зрештою він не здобув ані слави, ані прибутку. Згідно з його некрологом у New York Post, він утратив усі свої кошти, інвестувавши їх в еоловий пристрій для фортепіано, призначений для подовження звучання нот, який зазнав комерційної невдачі. Для розрахунку з кредиторами він продав свій британський патент на тюбики. У той час, коли Ренд зберігав американський патент, він не налагодив виробництва тюбиків у США. Інші його винаходи не набули широкого визнання, і більшість із них не мали фінансового успіху.

Творчість Ренд працював переважно як комерційний портретист. Відомо, що він малював на замовлення портрети заможних та високопоставлених осіб, зокрема його пензлю належать портрет барона Бекслея, герцогів Інвернесс і Сассекс. У Національній портретній галереї Лондона зберігається кілька графічних репродукцій та гравюр за портретами, створеними ним або на його основі .

Вважається, що Ренд був старанним, але не видатним художником в історії мистецтва — його роботи не так широко збереглися чи представлені в музеях. Наприклад, в Національному музеї американського мистецтва має лише один його автопортрет у своїй колекції.

Роботи

Примітки

Посилання Архіви Американського мистецтва Smithsonian — біографічні нариси, документи та списки портретів, які написав Ренд (листи, ескізи, списки замовлень тощо).