Завод суперфосфату в Мілаццо – колишній виробничий майданчик на північно-східному завершенні італійського острова Сицилія.
Завод відкрила в 1901 році компанія Società Prodotti Chimici Colla e Concimi di Roma. Технологічний процес передбачав розкладення фосфоритів сульфатною кислотою, яку отримували на самому майданчику шляхом спалювання піритів (останні постачались із Тоскани, що була центром італійської піритної промисловості).
Також майданчик випускав цілий ряд інших хімічних продуктів, частина з яких також могла використовуватись як добриво – нітратну кислоту, нітрат натрію, сульфат амонію, сульфат калію, хлорид калію, сульфат міді, сульфат заліза, сульфат натрію, бісульфат натрію, а також кістовий суперфосфат (у цьому випадку як джерело фосфору використовували не фосфорити, а кістки тварин).
Наприкінці 1910-х років завод продали компанії Società Siciliana Prodotti e Concimi Chimici, яка в подальшому була поглинута компанією Montecatini (володіла потужними тосканськими піритовими копальнями Бочеджано, Гаворрано, Ніччолета та в першій половині XX століття стала найбільшим хімічним концерном Італії).
Відомо, що за період по 1911 рік сукупне виробництво суперфосфату в Мілаццо склало 25 тисяч тонн. В подальшому завод був модернізований і станом на середину 1920-х років потужність майданчику рахувалась як 20 тисяч тонн сульфатної кислоти, 150 тонн нітратної кислоти, 38 тисяч тонн суперфосфату, 6 тисяч тонн інших добрив та 1,5 тисячі тонн кісткового суперфосфату.
На тлі надлишку пропозиції добрив на ринку завод зупинили, проте в 1935-му він відновив діяльність.
З плином часу суперфосфат почали витісняти нові види добрив і в 1959-му завод у Мілаццо остаточно закрили.
Примітки