Малодоранти, від лат. «mal» («поганий») і «odor» («запах») — хімічні речовини, запах яких настільки неприємний, що вони мають потенціал для використання як нелетальна зброя. Багато з таких засобів не завдають реальної шкоди організму людини, але нестерпний запах змушує ціль намагатися втекти.

Принцип дії Сильні неприємні запахи можуть викликати не лише огиду, але й жах: сигнал від слизових оболонок ніздрів йде не тільки до таламуса та ділянок кори, що відповідають за усвідомлення запаху, але й до лімбічної області мозку, де генеруються емоції. Якщо вплив речовини на організм цим і обмежується, Конвенція про хімічну зброю не забороняє її використання не тільки для розгону натовпу, але й під час бойових дій, на відміну від речовин, що впливають на трійчастий нерв, як, наприклад, сльозогінний газ.

Втім, уподобання до певних запахів часто є суб'єктивними і соціокультурно зумовленими. Як приклад, можна назвати запах дуріану, який вважається приємним у Південно-Східній Азії та зазвичай викликає огиду у мешканців інших країв. Засіб для розгону натовпу «Скунс», що зарекомендував себе дуже ефективним в Ізраїлі, при випробуваннях в Індії слабко вплинув на піддослідних добровольців, деякі з них змогли навіть без проблем пити цю надзвичайно смердючу рідину. На думку спеціалістки Центру когнітивних відчуттів Памели Далтон, найбільш універсальним для різних культур неприємним запахом є запах сполук сірки: він сигналізує про псування їжі, особливо гниття м'яса, і знати про те, що їжа зіпсована, було і є важливим для виживання.

Деякі приклади військового застосування малодорантів Олія Діппеля «Олія Діппеля» або «кісткова олія» — азотовмісний побічний продукт кісток та інших частин туш тварин, названа на честь її винахідника, . Олія складається з аліфатичних ланцюгів з азотистими функціональними групами, включаючи піроли, піридини та нітрили, а також інші азотисті сполуки і має вигляд темної, в'язкої, смолистої рідини з дуже неприємним запахом.

Олія мала низку застосувань, які на сьогодні застарілі — наприклад, як репелент проти комах. Під час Другої світової війни у лівійській кампанії цю речовину обмежено використовували для позбавлення противника доступу до питної води: олію додавали у криниці, щоб зробити воду непридатною для пиття. Оскільки олія Діппеля, незважаючи на свій сморід, не є отруйною, вважалося, що таке застосування не порушує Женевський протокол.

Who, Me?

«Who, Me?» (букв. «Хто, я?») або «Who Me» — позначення нелетальної хімічної зброї, винайденої випускником Массачусетського технологічного інституту Ернестом Крокером в Управлінні стратегічних служб під час Другої світової війни. Сполука, розроблена під грифом «Top Secret», призначалася для використання французьким Рухом Опору проти окупаційних німецьких військ.

«Who, Me?» складалася з надзвичайно летких сполук сірки і сильно пахла фекаліями. Розробники передбачали, що сполукою будуть непомітно прискати з маленьких кишенькових розпилювачів на німецьких офіцерів з метою деморалізації. Однак експерименти показали, що вміст розпилювача надто леткий та зазвичай осідає і на людині, що застосовує засіб, тому всього через два тижні після початку експериментів проєкт визнали невдалим.

Skunk

Розроблена в Ізраїлі синтетична суміш, що базується на хімічному складі виділень анальних залоз скунса. Рідину розпилюють з водометів для розгону натовпів під час масових заворушень.

Stink Soup У 1998 році Памела Далтон, когнітивний психолог з Центру хімічних відчуттів Монелла, отримала від Міністерства оборони завдання розробити речовину, яка була б нешкідливою, але нестерпно смердючою. Далтон взяла за основу смердючу суміш, що відома під назвою «U.S. Government Standard Bathroom Malodor» («Стандартний поганий запах вбиральні уряду США») і спеціально створена для імітації запаху військових польових туалетів, щоб тестувати засоби для чищення. На цій основі Далтон розробила формулу, названу «Stink Soup» («Смердючий суп»), запах якої називають найгіршим відомом запахом. До суміші входять наступні інгредієнти:

Дипропіленгліколь 62.82 % 21.18 % Капронова кислота 6.00 % N-метилморфолін 6.00 % 4-метилфеніл-3-метилбутаноат 2.18 % 2-нафталінетіол 0.91 % Скатол 0.91 %

Примітки