Філліс С. Фраєр, до шлюбу Сент-Сір (19 січня 1921, Міннеаполіс — 18 грудня 1992, Сент-Пол) — американська астрофізикиня, членкиня Американської асоціації сприяння розвитку науки та Американського фізичного товариства. Фраєр також працювала в комітетах NASA. Бувши аспіранткою, вона представила докази існування елементів, важчих за гелій, у космічному випромінюванні. Її наукова праця була опублікована в журналі Physical Review у 1948 році у співавторстві з Едвардом Дж. Лофгреном, Едвардом П. Неєм та Френком Оппенгеймером.

Ранні роки та освіта Філліс Сент-Сір народилася в Міннеаполісі, штат Міннесота, 21 січня 1921 року. Вона здобула ступінь бакалавра в 1942 році, ступінь магістра в 1944 році й, нарешті, ступінь доктора філософії в 1950 році в Університеті Міннесоти, Міннеаполіс. Сент-Сір одружилася з колегою-фізиком Джорджем Фраєром після отримання ступеня магістра.

Кар'єра Під час Другої світової війни Фраєр працювала фізикинею у Військово-морській лабораторії озброєння з 1944 по 1945 рік. Після війни вона продовжила навчання в аспірантурі з фізики в Університеті Міннесоти. Фраєр працювала над своїм докторським дослідженням разом з Едвардом Неєм та Френком Оппенгеймером, використовуючи висотні аеростати для космічного випромінювання. У 1948 році ця праця привела до того, що Фраєр стала першою людиною, яка побачила сліди в ядерних емульсіях, довівши, що ядра важких елементів входять до складу космічного випромінювання. Після отримання докторського ступеня Фраєр була науковою співробітницею Університету Міннесоти в Міннеаполісі з 1950 по 1970 рік. Вона залишилася в цьому університеті й з 1970 по 1975 рік була доценткою, а з 1975 по 1992 рік — професоркою фізики.

У 1988 році Фраєр було нагороджено Університетом Міннесоти почесною премією за видатний внесок у навчання студентів-фізиків. Вона викладала протягом 18 років, де започаткувала застосування підручників для студентів у лабораторних умовах.

Внесок у наукові дослідження Фраєр була всесвітньо відомою фізикинею-космологинею, яка досліджувала космічні промені. Вона спеціалізувалася на застосування ядерних емульсій в астрофізиці та фізиці. У Міннесотському університеті вона та її колеги відкрили наявність важких ядер у космічному випромінюванні, що залишається одним із ключових відкриттів в астрофізиці.

Окрім згаданого вище внеску як аспірантки, вона також опублікувала інші значні праці в галузі фізики елементарних частинок, геофізики та астрофізики, що охоплювали спектри ядерного випромінювання, космічні промені та застосування ядерних емульсій.

Смерть Фраєр померла вдома, у своєму будинку в Сент-Полі, штат Міннесота, 18 грудня 1992 року від хвороби Паркінсона.

Спадщина

«Первинне космічне випромінювання», Phys. Rev. 74:1818-1827 (1948) з Е. Дж. Лофгреном, Е. П. Неєм та Ф. Оппенгеймером. «Вимірювання емульсії сонячних альфа-частинок та протонів», J. Geophys. Res. 68:1605-1629 (1963). «Ядра гелію первинного космічного випромінювання, досліджені протягом сонячного циклу активності, інтерпретовані з погляду модуляції електричного поля», Space Science Reviews 4:313-371 (1965) з CJ Waddington. «Каскадування ядер космічних променів у різних середовищах», Astrophys. and Space Sci. 38:419-436 (1975) з К. Дж. Ваддінгтоном. «Ядерно-ядерні зіткнення та інтерпретація каскадів космічних променів понад 100 ТеВ», Phys. Rev. D, том 25, № 9, 1 травня (1982 р.) з Т. К. Гайссером, Тодором Станєвим та К.Дж. Ваддінгтоном. «Взаємодія енергійних ядер золота в ядерних емульсіях», Nucl. Tracks 9:107-111 (1984) з К. Дж. Ваддінгтоном. «Центральні зіткнення ядер 14,6, 60 та 200 ГеВ/нуклон 16O в ядерній емульсії», Phys. Rev. Lett. 60:405 (1988) разом з Л. М. Барб'є, Р. Голинским, В. В. Джонсом, А. Юраком, А. Ольшевським, О. Е. Пруетом, К. Дж. Ваддінгтоном, Дж. П. Вефелем, Б. Вільчинською, Г. Вільчинським, В. Волтером та Б. Восіком.

Відзнаки

Член Американської асоціації сприяння розвитку науки Член Американського фізичного товариства Нагорода Асоціації випускників Гораса Т. Морса — Міннесота

Примітки