Уго́рська же́стова мо́ва (угор. Magyar jelnyelv) — природна жестова мова, якою користуються глухі та слабкочуючі мешканці Угорщини. Вона є самостійною мовною системою з власною граматикою та лексикою і не є калькою усної угорської мови.

Угорська жестова мова сформувалася у ХІХ столітті разом із розвитком спеціальної освіти для глухих. На її становлення вплинули інші європейські жестові мови, однак упродовж часу вона набула власних структурних і лексичних особливостей.

У 2009 році угорську жестову мову було офіційно визнано на законодавчому рівні, що забезпечило її використання в освіті, засобах масової інформації та державних установах за участі сурдоперекладачів.

Орієнтовна кількість носіїв становить від 30 до 60 тисяч осіб. Основними сферами використання мови є повсякденне спілкування в спільноті глухих, навчання, переклад та культурні заходи.

Лінгвістичні особливості Угорська жестова мова має розвинену морфологію та синтаксис, що істотно відрізняються від усної угорської мови. Вона використовує просторову граматику, у якій значну роль відіграють напрямок руху жесту, розташування в просторі, а також невербальні компоненти — міміка, рухи голови та положення тіла.

Типовим є порядок слів тема–коментар, хоча структура речення може змінюватися залежно від контексту та прагматичних чинників. Дієслова часто модифікуються в просторі для позначення суб’єкта й об’єкта дії, що дозволяє уникати використання окремих займенників.

Лексика та варіативність Лексичний склад угорської жестової мови є динамічним і включає як традиційні жести, так і нові одиниці, що виникають у зв’язку з розвитком технологій, освіти та суспільного життя. Існують регіональні варіанти жестів, зокрема між Будапештом та іншими частинами Угорщина, однак взаєморозуміння між носіями зазвичай зберігається.

Для власних назв широко застосовується дактилологія (ручна абетка), а також індивідуальні або спільнотно закріплені іменні жести.

Приклади

Я йти школа (значення: «Я йду до школи»; часовий маркер може додаватися окремим жестом) КНИГА НОВА Я КУПИТИ (порядок слів: об’єкт → ознака → суб’єкт → дія) ТИ–Я ДОПОМОГТИ (дієслово «допомагати» модифікується напрямком руху від адресанта до адресата) ІМ’Я МОЄ — [дактилологія] (представлення імені за допомогою ручної абетки)

Примітки