Гречаний кисіль — страва з ядриць гречки чи гречаного борошна, яка є частиною української кухні. Цю страву готували на свята та у звичайні дні, але частіше у дні посту. Гречаний кисіль як страву додано до списків елементів нематеріальної культурної спадщини Волинської та Рівненської областей України.
Опис Кисіль — одна з найдавніших слов'янських страв, яку готували заквашуванням молотих зерен злаків (зазвичай вівса та гречки). Саме від цього процесу виготовлення (кислення) страва й дістала свою назву. Гречку на території України вирощували з давнини. Страви з гречки мають корисні властивості та рекомендуються в дієтичному харчуванні. Вважається, що гречка нормалізує кров'яний тиск, рівень цукру в крові, піднімає гемоглобін, виводить з організму шлаки й надлишок холестерину.На більшості території України кисіль входив до меню урочистих трапез, особливо в дні постів. Традиційно його подавали останнім, і він є етикетним знаком закінчення застілля, тому він має народну назву вишибала, виганяйло, розгон.
Процес виготовлення гречаного киселю тривалий. Ядриця гречки з дріжджами та теплою водою залишають у тепломи місці на добу для бродіння, потім перемелюють та проціджують через сито. Отриману рідину (гречане молоко) варять до загустіння. Додають сіль або цукор. Застиглий кисіль нарізають шматочками.
Свіжозварений кисіль в давнину заправляли конопляною або маковою олією, маковим або конопляним молоком.
Нематеріальна культурна спадщина У 2024 році страву гречаний кисіль занесено до списків нематеріальної культурної спадщини Волинської області як елемент «Гречаний кисіль в Шацькій громаді» (категорія «Традиційні ремесла»), що належить до селища Шацьк Ковельського району. Також в цей рік до списку Рівненської області було внесено елемент «Гречаний кисіль», носії якого мешкають та практикують у с. Устя та с. Хмелівка Рівненського району.
Див. також Кваша Ябчанка
Примітки