Рей Джекендофф (нар. 23 січня 1945 року) — американський лінгвіст. Професор філософії на кафедрі гуманітарних наук імені Сета Мерріна. Раніше разом із Деніелом Деннетом був співдиректором Центру когнітивних досліджень в Університеті Тафтса.

Він завжди балансував на межі між генеративною та когнітивною лінгвістикою, відданий як існуванню вродженої універсальної граматики (важлива теза генеративної лінгвістики), так і ідеї пояснення мови, яка відповідає сучасному розумінню людського розуму та пізнання (головна мета когнітивної лінгвістики).

Дослідження Джекендоффа стосуються семантики природної мови, її впливу на формальну структуру пізнання, а також її лексичного та синтаксичного вираження. Він провів масштабні дослідження взаємозв'язку між свідомістю та обчислювальною теорією розуму, синтаксичної теорії та, разом з Фредом Лердалом, музичного пізнання, що завершилося їхньою генеративною теорією тональної музики.

Його теорія концептуальної семантики розвинулася у всеохоплюючу теорію основ мови, що й є назвою монографії (2002): Основи мови. Мозок, значення, граматика, еволюція. У своїй праці «Семантика та пізнання» 1983 року він був одним із перших лінгвістів, які інтегрували візуальну здатність у своє тлумачення значення та людської мови.

Біографія Народився у єврейській родині, від народження мав ім'я Сол. Батьки Натаніел Джекендофф та Елейн Фландерс. Одружений, має двох дітейhttps://www.encyclopedia.com/arts/educational-magazines/jackendoff-ray-saul-1945.

Джекендофф навчався у лінгвістів Ноама Чомскі та Морріса Галле в Массачусетському технологічному інституті, де в 1969 році здобув ступінь доктора філософії з лінгвістики. До переходу до Університету Тафтса в 2005 році Джекендофф був професором лінгвістики та завідувачем програми лінгвістики в Університеті Брандейс з 1971 по 2005 рік. Протягом весняного семестру 2009 року він був позаштатним професором в Інституті Санта-Фе.

У 2003 році Джекендофф був нагороджений премією Жана Ніко. У 2014 році він отримав премію Девіда Е. Румельхарта. Він також отримав почесні ступені від Університету Квебеку в Монреалі (2010), Національного музичного університету Бухареста (2011), Музичної академії Клуж-Напока (2011), Університету штату Огайо (2012) та Тель-Авівського університету (2013).

Інтерфейси та генеративна граматика Джекендофф виступає проти поширеного у Північній Америці синтаксисно-центричного погляду на генеративну граматику. У цьому він критикує попередні моделі, поширені в американській лінгвістиці, такі як стандартна теорія (1968), розширена стандартна теорія (1972), переглянута розширена стандартна теорія (1975), теорія урядування та зв'язування (1981) та мінімалістична програма (1993), в яких синтаксис є єдиним генеративним компонентом мови. Джекендофф вважає синтаксис, семантику та фонологію генеративними, взаємопов'язаними через компоненти інтерфейсу. Завдання його теорії полягає у формалізації належних правил інтерфейсу.

Відкидаючи мейнстримну генеративну граматику через її синтактоцентризм, школа когнітивної семантики запропонувала розуміння, близьке до поглядів Джекендоффа, а саме, що значення є окремою комбінаторною системою, яка не повністю залежить від синтаксису. На відміну від багатьох підходів когнітивної семантики, він стверджує, що ні синтаксис сам по собі не повинен визначати семантику, ні навпаки. Синтаксис повинен взаємодіяти з семантикою лише тією мірою, яка необхідна для створення належним чином упорядкованого фонологічного виводу (див. Jackendoff 1996, 2002; Culicover & Jackendoff 2005).

Барт де Бур досить прихильно ставиться до теорії Джекендоффа, однак водночас критикує її за надмірну теоретичність, за те, що «її не можна використати як комп'ютерну програму».

Внесок у музичне пізнання Джекендофф разом із Фредом Лердалом цікавився людською здатністю до музики та її зв'язком із людською здатністю до мови. Зокрема, музика має структуру, а також «граматику» (засіб, за допомогою якого звуки поєднуються в структури). Коли слухач чує музику в ідіомі, з якою він чи вона знайома, музика не просто чується як потік звуків; радше слухач конструює несвідоме розуміння музики та здатний розуміти музичні твори, які ніколи раніше не чув. Джекендофф цікавиться тим, з яких когнітивних структур або «ментальних репрезентацій» складається це розуміння у свідомості слухача, як слухач засвоює музичну граматику, необхідну для розуміння певної музичної ідіоми, які вроджені ресурси людського розуму роблять це засвоєння можливим і, нарешті, які частини людської музичної здатності регулюються загальними когнітивними функціями, а які частини є результатом спеціалізованих функцій, спеціально розроблених для музики (Jackendoff & Lerdahl, 1983; Lerdahl, 2001). Подібні питання також порушувалися щодо людської мови, хоча є відмінності. Наприклад, більш імовірно, що люди розвинули спеціалізований мовний модуль, ніж модуль для музики, оскільки навіть спеціалізовані аспекти розуміння музики пов'язані з більш загальними когнітивними функціями.

Вибрані твори

Див. також Концептуальна семантика Постулат менталіста Список лауреатів премії Жана Ніко Теорія X-бару

Примітки

Посилання Вебсайт Університету Тафтса Центр когнітивних досліджень в Університеті Тафтса Рей Джекендофф, Концептуальна семантика, Гарвардський університет, 13 листопада 2007 р. (відео) Семантика та пізнання, у Шалом Лаппін (1996), «Довідник із сучасної семантичної теорії», 539–559. Оксфорд: Блеквелл. Можливі етапи еволюції мовної здатності. , Тенденції в когнітивних науках, т. 3, № 7 (липень 1999 р.).