«Love Is Blindness» — пісня ірландського рок-гурту U2, а також дванадцятий і фінальний трек їхнього альбому 1991 року Achtung Baby. Пісня була написана вокалістом Боно на піаніно під час сесій запису альбому Rattle and Hum (1988). Спочатку гурт планував віддати композицію співачці Ніні Сімон, проте після спільного виконання музиканти вирішили залишити її для Achtung Baby. Тематично пісня описує розрив стосунків, поєднуючи особисті мотиви з образами метафоричних актів тероризму. Під час запису альбому Achtung Baby гітарист Едж розлучився зі своєю дружиною Ейслінн О'Салліван. Це розставання справило значний вплив на розвиток пісні; Боно зазначав, що фінальне гітарне соло стало для Еджа катарсисом, оскільки під час запису він порвав кілька гітарних струн.

Дебютне концертне виконання «Love Is Blindness» відбулося під час туру Zoo TV Tour (1992—1993); пісня регулярно з'являлася в сет-листах, прозвучавши на 154 із 157 концертів. Зазвичай її виконували як передостанню або фінальну композицію; коли вона була передостанньою, за нею зазвичай йшла кавер-версія пісні Елвіса Преслі «Can't Help Falling in Love». Трек отримав схвальні відгуки критиків, а багато артистів записали на нього власні кавер-версії.

Написання, запис та натхнення

«Love Is Blindness» була розроблена вокалістом Боно під час сесій запису альбому U2 1988 року Rattle and HumStokes (2005), p. 109. Він написав пісню на піаніно, яке, за словами гітариста Еджа, «не є інструментом, грою на якому він відомий»McCormick (2006), p. 228. На написання пісні вплинули торч-сонґи (сентиментальні пісні про нерозділене кохання) Жака Бреля. Початковим планом Боно було відправити її Ніні Сімон, одній із його улюблених співачок, хоча після спільного виконання пісні гурт вирішив залишити її собіLuerssen (2010), p. 262. Вони не включили пісню до Rattle and Hum, оскільки вважали, що вона недостатньо відповідає стилю U2.

Під час сесій запису Achtung Baby Едж розійшовся зі своєю дружиною Ейслінн О'Салліван. Розмірковуючи про вплив цієї події на U2, Боно сказав: «Ми справді дуже згуртована спільнота. Це не так, ніби у когось, знаєте, пішла дівчина. Ми виросли з цими людьми, це наша сім'я, наша громада. Нам було дуже важко… Це було схоже на перші тріщини на красивому порцеляновому глечику з чудовими квітами — на нашій музиці та нашій спільноті, — який почав тріщати». Едж пояснив, що поїздка до Берліна для написання та запису матеріалу дала йому змогу втекти від шлюбу, що розпадався: «Я зникав у музиці з іншої причини. Це був свого роду притулок. Такий підхід не спрацював повністю. Знаєте, я не був… у гарному позитивному настрої. Гадаю, я просто тікав». Записуючи гітарне соло, яким завершується пісня, Едж «вклав у нього все: усі почуття, увесь біль, усю тривогу — все пішло в це соло». Боно сказав: «Усе його життя вилилося з нього, коли він грав… коли ми робили дубль, одна струна порвалася, а він просто продовжував грати все сильніше і сильніше. Порвалася інша струна. Зазвичай у нього такий легкий дотик, він такий ніжний. Усе це зникло, поступившись місцем люті. І все ж там немає жодної фальшивої ноти»McCormick (2006), p. 232. Звукорежисер Флад зазначив, що цей «сміливий, чистий, оголений звук [гітарного соло] був поєднанням партії, моменту, хорошої гітари, маленького підсилювача та простого мікрофона. У Еджа просто з'явилася ідея, він спробував її, і вона спрацювала відразу».

Композиція та тематика

Тривалість «Love Is Blindness» становить 4 хвилини 23 секунди. Згідно з партитурою Hal Leonard Corporation, опублікованою на сайті Musicnotes.com, пісня написана в музичному розмірі 6/4 з темпом 48 ударів на хвилину в тональності сі-бемоль мінор.

Продюсерська група застосувала до бас-гітари Адама Клейтона «ефект низькочастотної пульсації баса», що Едж назвав «справжнім геніальним ходом продюсерів». Партія ударних Ларрі Маллена була запозичена із синглу U2 1987 року «I Still Haven't Found What I'm Looking For» та сповільнена. Текст пісні «змішує особисте та політичне». Боно зазначав: «Було деяке посилання на „маленьку смерть“, що можна розуміти як знепритомнення під час оргазму, але це також працює як образ тероризму». Цитуючи рядки «A little death without mourning / No call and no warning / Baby, a dangerous idea / That almost makes sense» (Маленька смерть без трауру / Без дзвінка та попередження / Крихітко, небезпечна ідея / В якій майже є сенс), він сказав: «Немає нічого смертоноснішого за ідею — або людину — яка майже права. Знаєте, XX століттю знадобилося сто років, щоб оговтатися від комунізму. Ось ще одна небезпечна ідея, в якій майже був сенс».

Біограф U2 Білл Фленаган вважає, що звичка Боно тримати тексти пісень «у стані змін до останньої хвилини» забезпечила альбому наративну цілісністьFlanagan (1996), p. 20. Фленаган інтерпретував Achtung Baby як платівку, де місяць слугує метафорою темної жінки, що зваблює співака, віддаляючи його від доброчесного кохання — сонця; спокушений нічним життям, він іде з дому і перевіряє, як далеко зможе зайти, перш ніж повернутисяFlanagan (1996), p. 187. На думку Фленагана, три фінальні пісні альбому — «Ultraviolet (Light My Way)», «Acrobat» та «Love Is Blindness» — розповідають про те, як пара справляється зі стражданнями, яких вони завдали одне одному. Автор журналу Uncut Гевін Мартін вважав, що пісня містить «образи кохання, знеціненого або покинутого». Він писав: «З її суворим, майже церковним органним вступом, пульсуючим басовим синтезатором і гітарним ревербом, що розтягується в галюциногенний шквал, вона блискуче описує розлад і страх, які є постійною прихованою течією Achtung Baby. І все ж, завдяки своїй привабливій звуковій палітрі та пораненому, але чуттєвому вокалу, „Love Is Blindness“ також накреслює шлях пошуку гармонії та порятунку».

Дослідниця Атара Стайн писала, що пісня «припускає, що кохання може існувати лише через свідомий самообман, добровільну капітуляцію перед тим, що, як відомо, є ілюзією. Співак благає кохану „огорнути його ніччю“, бо, як він проголошує: „Я не хочу бачити“. Співак знає, що образ коханої людини, який він створює, є хибним, але це єдиний образ, який може його задовольнити. Він мусить сприймати кохану в ідеалізованому світлі, щоб вона могла віддзеркалити йому той образ самого себе, який він бажає бачити»Richey (1999), p. 271. Журналіст Білл Грем вважав пісню похмурою розповіддю про роман, що зазнає крахуGraham (2004), p. 45. Редактор Hot Press Найл Стоукс писав, що композиція «повертає нас — знову — у сутінковий світ обману, невірності та зради. Вона змальовує кохання на самому краю його можливостей. Це настільки похмурий і відчайдушний погляд на світ, наскільки це взагалі можливо, що відображає емоційний клімат, у якому створювався весь альбом». Він зауважив: «За своїм настроєм „Love Is Blindness“ мала темне, чуттєве і декадентське відчуття довоєнного Берліна», додаючи, що рядок «Love is blindness / I don't want to see» (Кохання — це сліпота / Я не хочу бачити) був «безнадійним визнанням жахливої реальності того, що іноді краще не знати».

Сприйняття «Love Is Blindness» отримала схвальні відгуки критиків. Автор часопису Uncut Гевін Мартін оцінив пісню на п'ять зірок, назвавши її «захопливою та тривожною». Редактор Hot Press Найл Стоукс зазначив, що «її настрої зробили її ідеальним завершенням Achtung Baby», описавши гру Еджа як «тужливе, вибухове гітарне соло, що вибиває густі емоційні блюзові ноти, які затримуються, а потім спадають, наче сльози». Рецензент часопису Third Way Роланд Говард назвав композицію «примарною та мелодійною», висловивши думку, що вона присвячена втраті цноти. Музичний журналіст Білл Вайман зауважив, що гітара Еджа в цій пісні звучить як «стоматологічне свердло». Джон Парелес із The New York Times описав її як «свого роду підсумок», назвавши «елегією, яка порівнює кохання з „утопленням у глибокому колодязі“, але все одно прагне його». Джеффрі Гаймс із The Washington Post написав, що пісня має «якість госпелу, оскільки млосні партіі синтезатора протиставлені масивним фортепіанним акордам, а Боно визнає, що невідповідні коханці зазнають своєї неминучої долі».

Ґреґ Поттер із The Vancouver Sun вважав її «похмурим фіналом», який «пронизаний образами невпевненості в собі та сумнівів». Критик із Waterloo Region Record зазначив, що це «навряд чи велика робота U2, але фінали гурту завжди були антикліматичними». Пишучи для Boston Herald, Романдетта назвала пісню «плачем із розбитим серцем», який був «ніжним» і «стриманим». Джордж Варґа з The San Diego Union-Tribune сказав, що це один із найцікавіших треків в альбомі, назвавши його «скупою, у стилі Девіда Боуї, одою замученому коханню». Майкл Росс із The Sunday Times та Джеймс Гілі із The San Diego Union-Tribune висловили жаль, що U2 не включили цю пісню до збірки The Best of 1990–2000. Едж назвав її «чудовим завершенням альбому і, ймовірно, одним із найкращих текстів Боно». Боно сказав: «Бас звучить як рідина в центрі землі, свого роду звук розплавленої лави». Описуючи гру Еджа на гітарі, він додав: «Це неймовірно».

Учасники запису

U2 Боно — вокал Едж — гітара Адам Клейтон — бас-гітара Ларрі Маллен — ударні, перкусія

Додаткові музиканти Браян Іно — клавішні

Технічний персонал Продюсування — Даніель Лануа Звукорежисура — Флад Асистенти звукорежисера — Роббі Адамс та Шеннон Стронг Зведення — Лануа та Флад Асистент зі зведення — Шеннон Стронг

Примітки

Бібліографія