Пуа Раковскі (, також — Раковська (); , Білосток, Королівство Польське — , Хайфа, Ізраїль) — професійна освітянка, сіоністською активісткою та феміністичною лідеркою. За спогадами Естер Розенталь-Шнайдерман — «[усі знали її] в єврейській Варшаві 1920-х років». Перекладала з їдишу. Вона працювала над покращенням життя єврейських жінок.

Біографія Раковскі народилася 3 липня 1865 року у Білостоці, Королівство Польське (тепер — Польща), у традиційній успішній литовській єврейській сім'ї. Її батькові було 17 років, коли вона народилася, а матері Райхель (Райхелі; ) — п'ятнадцять. Батько, Менагем Мендель Раковскі (), вивчився на рабина, а працював комісіонером. Раковскі була найстаршою дитиною у сімї, у неї було чотирнадцять сестер і братів. Батько був із давнього роду рабинів, тож Раковскі є онукою рабина Азріеля Ар'є Лейба Раковського ( чи Лейбла Плоцер; ) (1818—1893), який був ав бейт-діна із Плоцька, автором коментаря «Шломо Мішнату» () до трактату брахотפלוצק: תולדות קהילה עתיקת יומין בפולין, תל אביב: הוועד העולמי להוצאת ספר זיכרון לקהילת פלוצק – ארגון יוצאי פלוצק בישראל; המנורה, תשכ"ז, עמ' 104–106 (ספר יזכור לקהילת פלוצק, בספריית העיר ניו יורק, תמונה 112 ואילך), і племінницею єврейського письменника та вченого Авраама Абба Раковського (; 1854—1921)ספר זאמברוב: זעמבראווע, תל אביב : האירגונים של יוצאי העיר בארצות הברית, ארגנטינה וישראל, תשכ"ד 1963, עמ' 497–505..

Раковскі отримала освіту вдома, вона вчила іврит, їдиш, а також секулярні предмети. Їй довелося припинити навчання, коли її видали заміж за Шломо Мальчін. Раковскі тоді було 16 років, а її чоловікові — на десять років більше. Це був шлюб за домовленістю, і вона первинно була проти цього. Раковскі хотіла вивчитися на акушерку, але і її батьки, і чоловік були проти цієї ідеї. Їй вдалося все ж переконати сім'ю щодо навчання, і вона отримала ліцензію на викладання.

Раковскі мала чотири шлюби і трьох дітей — дві дочки та сина. 1935 року вона переїхала до Підмандатної Палестини. Вона померла 13 травня 1955 році у Хайфі, Ізраїль. Похована на кладовищі Гар га-Менухот у Єрусалимі.

1965 року на її честь назвали вулицю Пуа в районі Кір'ят-Моше в Єрусалиміחדשות ירושלים והנגב | ירושלים: רחוב על שם פועה רקובסקי, מעריב, טור 1, 20 באוקטובר 1965; קריאת שמות לרחובות, עמ' 677, באתר עיריית ירושלים.

Кар'єра та діяльність

Раковскі почала викладати 1889 року. Вона викладала іврит у школі для дівчат у Ломжі. 1891 року вона праюцвала у єврейській школі для дівчат у Варшаві як вчителька і директорка. У 1893 році вона відкрила школу для дівчат, де іврит та їдиш викладалися дівчатам. Ця школа працювала до Першої світової війни, і школа мала національне значення.

У Варшаві Раковскі стала активною членкинею сіоністської спільноти. Але для неї найбільше значення мало покращення життя жінок. Її значна робота та активізм зробили з неї популярну постать у країні

1929 року Раковскі заснувала Асоціацію єврейських жінок (YFA) у Варшаві, яка стала національною організацією за сіонізм та фемінізм за своїми переконаннями. Асоціація працювала над забезпеченням секулярної та вокаційної освіти для єврейських жінок, та над підготовкою їх до самостійного життя.

Вибрані роботи Протягом 1940—1942 років вийшли її мемуари івритом та на їдиші. У своїй автобіографії вона визначила себе як «радикальна єврейська жінка».

Di yidishe froy, Warsaw, 1918; Modern day froyen-bavegung, Warsaw, 1928; Lo Nikhnati, translated and abridged by David Kalai, Tel Aviv, 1951; Puah Rakovsky, P.E. Hyman; trans. B. Harshav (ed.), My Life as a Radical Jewish Woman: Memoirs of a Zionist Feminist in Poland, (2002).

Примітки

а. Матір померла 1931 року в Єрусалимі

Виноски