Дикий виноград чіпкий (Parthenocissus inserta) — вид рослин з роду дикий виноград, родини виноградові. Вид є аборигенним для Північної Америки та інтродукований до багатьох країн Європи.

Це багаторічна дерев'яниста ліана завдовжки до 20 метрів, яка може стелитися по землі або підійматися на високі опори. Рослина має характерні пальчастоскладні листки з п'яти блискучих листочків та розгалужені вусики. В період цвітіння ліана формує розгалужені суцвіття з дрібних зеленуватих квіток. Наприкінці літа дозрівають синьо-чорні 4-насінні ягоди, що слугують кормом для птахів, але є отруйними для людей. Цей вид використовують для вертикального озеленення міських територій.

Опис Дикий виноград чіпкий є багаторічною дерев'янистою ліаною, що може стелитися по ґрунту або підійматися на кущі, дерева, паркани та інші опори. Зазвичай виростає від 15 до 20 метрів заввишки. Стебла спочатку зелені або жовтувато-коричневі, з віком стають червонувато-коричневими й дерев'янистими, з помітними світлими чечевичками. Діаметр стебел може сягати до 12 см.

Листки чергові, пальчастоскладні, зазвичай із 5 листочків (рідше 4 або 6–7). Черешок листка завдовжки до 15 см, зазвичай приблизно дорівнює довжині листкової пластинки, не опушений. Листкова пластинка від довгасто-оберненояйцеподібної до еліптичної, розміром від 4 до 10 см завдовжки та від 2 до 4 см завширшки, середній листочок часто найбільший, крайні — дрібніші. Основа листка клиноподібна, верхівка загострена. Верхня поверхня листочків блискуча, але з віком може втрачати свій блиск; нижня частина, світліша. Листочки переважно голі, інколи з коротким опушенням знизу.

Навпроти листків розташовані вусики, розгалужені на 2–5 прямих гілочок, кожна завдовжки від 4 до 15 сантиметрів. Зазвичай вони не мають клейких дисків або мають їх дуже рідко. Вусики закручуються навколо рослин. Онтогенетичні дослідження показують, що формування вусика починається на боці апікальної меристеми пагона. Вусик підіймається вгору разом із ростом міжвузля і в кінцевому підсумку розташовується протилежно наступному молодшому листку.

Суцвіття дихотомічно розгалужені, без чітко вираженої центральної осі. Довжина суцвіть становить 8–15 см. У кожному суцвітті від 10 до 75 квіток.

Квітки дрібні, приблизно 6 мм у діаметрі, зеленувато-жовті або зеленувато-червоні. Пелюсток 5 (рідше 6), вони видовжено-еліптичні, з човникоподібними кінчиками. Тичинок стільки ж, скільки пелюсток. Квітконіжки до 6 мм завдовжки, не опушені, зелені або червонуваті. Під час достигання плоду квітконіжки видовжуються та стають яскраво-червоними. Квітка формується після переходу зачатка суцвіття до квіткового зачатка, що позначається ініціацією трьох зачатків чашолистків. Під час формування четвертого і п'ятого чашолистків з'являється кільцеподібний зачаток, з якого розвивається чашечка, що оточує квіткову верхівку. Пелюстки й тичинки закладаються одночасно у вигляді п'яти спільних пелюстково-тичинкових зачатків, які чергуються з чашолистками, згодом вони розділяються на окремі зачатки пелюсток і тичинок.

Плід — куляста ягода синьо-чорного кольору, діаметром від 6 до 12 мм, з 4 насінинами. Дозріває наприкінці літа.

Кількість хромосом: 2n = 40.

Розповсюдження Вид є аборигенним для США (регіони: Аризона, Айдахо, Айова, Вашингтон, Вайомінг, Вермонт, Вісконсин, Делавер, Іллінойс, Індіана, Каліфорнія, Канзас, Колорадо, Коннектикут, Мен, Массачусетс, Мічиган, Міннесота, Міссурі, Монтана, Небраска, Невада, Нью-Джерсі, Нью-Гемпшир, Нью-Мексико, Нью-Йорк, Огайо, Оклахома, Округ Колумбія, Орегон, Пенсільванія, Південна Дакота, Північна Дакота, Род-Айленд, Техас, Юта) та Канади (регіони: Британська Колумбія, Квебек, Манітоба, Нова Шотландія, Нью-Брансвік, Онтаріо, Саскачеван). Також помилково визнавалося, що вид є розповсюджений в штаті Меріленд.

Вид був інтродукований до таких регіонів: Австрія, Балтійські країни, Бельгія, Болгарія, Велика Британія, Греція, Данія, Центральна Європейська Росія, Ірландія, Іспанія, Італія, Казахстан, Нідерланди, Німеччина, Польща, Примор'я (Росія), Румунія, Словаччина, Україна, Угорщина, Франція, Хабаровський край (Росія), Чехія. У Португалії відомий з 1984 рокуDe Almeida J.D., Freitas H. 2006. Exotic flora of continental Portugal – a new assessment. Bocconea 24: 231-237. , завезений як декоративний, вирощувався в садах, звідки з часом поширився в дику природуde Almeida, João. (2015). Parthenocissus inserta (A. Kerner) Fritsch (Vitaceae), naturalized in Portugal. 10.13140/RG.2.1.2895.8564. .

Зростає у лісах, заростях, ярах, на схилах пагорбів, узбіччях доріг, на висоті від 40 до 2500 метрів над рівнем моря.

Таксономія Вид вперше описаний Антоном Кернером у 1887 році, як Vitis inserta, епітет виду походить від латинського Insertus, що перекладається як зв'язувати, скріплювати, з'єднувати. Карл Фріч у 1922 перевів вид у рід Parthenocissus. Також, цей вид був описаний у 1893 році, як Ampelopsis quinquefolia var. vitacea. Згодом у 1894 році Альберт Спір Гічкок підвищив його до виду — Parthenocissus vitacea. Назва Карла Фріча має пріоритет.

Дикий виноград чіпкий та дикий виноград п'ятилистий, відомий як (Parthenocissus quinquefolia), часто помилково вважаються одним і тим самим видом, а їхні назви використовують як синоніми. Насправді це різні рослини, між якими існують як помітні, так і менш очевидні відмінності. До найвиразніших ознак належить те, що Parthenocissus quinquefolia має повітряні корінці, а також опушені черешки листків і молоді пагони. Його вусики зазвичай розгалужуються до десяти коротких відростків (довжиною до приблизно 4 см), на кінцях яких з часом формуються пласкі клейкі ссальця, що допомагають рослині прикріплюватися до поверхонь. Натомість дикий виноград чіпкий не утворює повітряних корінців, його стебла й черешки гладенькі, без опушення. Вусики цієї рослини мають лише 2–3 розгалуження, які є довшими за 4 см і зазвичай не формують клейких дисків.

Використання

Дикий виноград чіпкий, широко використовується в ландшафтному дизайні. Декоративність рослини зумовлена гнучкими пагонами та листям із насиченим забарвленням восени. Її часто використовують для вертикального озеленення стін, огорож, альтанок, зокрема для створення візуально закритих зон. Завдяки швидкому росту та щільній кроні рослина придатна для формування природних бар'єрів від вітру, шуму й пилу, поєднуючи захисну функцію з естетикою. За ґрунтового поширення ліана утворює щільний рослинний покрив і може сприяти закріпленню ґрунту на схилах і берегах. У живих огорожах її поєднують з іншими виткими видами, зокрема з клематисами чи жимолостю. Рослина ефективно приховує непрезентабельні фасади, господарські споруди та окремі елементи доброустрою. Плоди цієї рослини слугують кормом для птахів.

Екологія Цей вид пригнічує розвиток менших рослин і наземного покриву, обмежуючи проникнення світла, а також має алелопатичні властивості — виділяє речовини, що хімічно впливають на інші організми. Плід отруйний для людини, а контакт із соком може викликати алергічні реакції у вигляді висипу.

Квіти дикого винограду чіпкого часто відвідує жук . Окрім того, зафіксовано кілька видів бджіл, що збирають із них пилок, зокрема , .

За результатами дослідження, проведеного в місті Києві у період 2020—2022 років, визначено, що ягодами дикого винограду чіпкого найбільше живляться такі види птахів: голуб сизий, горобець польовий, шпак звичайний, чикотень. У Європі на рослинах виявлено 5 патогенних грибів, які можуть бути небезпечними для місцевої флори: Alternaria alternata, Botrytis cinerea, Elsinoë ampelina, Plasmopara viticola, Sclerotinia sclerotiorium.Najberek, K., Olszańska, A., Tokarska-Guzik, B., Mazurska, K., Dajdok, Z., & Solarz, W. (2022). Invasive alien species as reservoirs for pathogens. Ecological Indicators, 139, 108879.

P. inserta входить в перелік дванадцяти деревних видів, що становлять найбільшу загрозу для місцевого різноманіття України. Вид визнано помірно інвазивним у Польщі.

Вирощування P. inserta є витривалою та маловибагливою виткою рослиною, що добре пристосовується до різних умов вирощування. Вид достатньо вітростійкий, стійкий до пилу, диму та газів. Успішно зростає в умовах міста.

Догляд за ним зазвичай обмежується періодичним обрізуванням, яке проводять для контролю росту та підтримання охайного вигляду насаджень. Для нормального розвитку рослині необхідне світло, при цьому найкращі результати спостерігаються за помірного або розсіяного освітлення, хоча вид здатний зростати й в інших умовах. У затінених місцях цвітіння виражене слабко або відсутнє. За надмірного сонячного освітлення листкові пластинки можуть втрачати яскравість зеленого кольору.

Оптимальними для вирощування є добре дреновані ґрунти середньої родючості з помірною вологістю. Разом із тим рослина проявляє стійкість до кам'янистих ділянок, глинистих ґрунтів і нетривалих посушливих періодів. Важливо уникати застою води, оскільки перезволоження може негативно впливати на кореневу систему. Регулярний полив у суху погоду сприяє кращому росту і збереженню декоративних якостей рослини.

Галерея

Примітки