Травнева пісня (нім. Mailied)(1771) – вірш німецького письменника Йоганна Вольфганга Гете у 1771 році, зразок лірики періоду «Бурі і натиску»

Історія створення Вірш був написаний під час навчання Гете у Страсбурзі. Поет закохався у Фредеріку Бріон, доньку пастора з невеликого містечка. Він часто їздив до Фредеріки верхи, і радість від цих зустрічей та навколишньої природи лягла в основу вірша. Твір належить до так називаного «зезенгаймського циклу» поезій. Спочатку мав назву «Травневе свято». Замість штучних прийомів класицизму поет використав живу народну мову та щирі емоції. Тема та ідея твору У вірші розповідається про радісне сприйняття світу, де весняне оновлення природи ототожнюється з розквітом першого кохання. Головна думка: Кохання — це життєдайна сила, що єднає людину з Усесвітом і дарує натхнення для творчості. У вірші звучить два мотиви: замилування природою та щасливі переживання закоханого. Внутрішній світ ліричного героя гармонійний із зовнішнім світом. Його кохана дівчина порівнюється з ранковою хмаринкою та свіжими квітами, вона є джерелом щастя й енергії. Художні засоби Вірш написаний ямбом. Автор використав художні тропи: Епітети: «блаженна радість», «Барвисті квіти», «пташині хори». Метафори: «сміється природа», « злото ранніх нагірних хмар». Риторичні оклики: Підкреслюють емоційне піднесення («О земле, сонце! О радість, сміх!»). Анафора: Повторення слів на початку рядків підсилює динаміку та музикальність вірша.

Перекладачі українською мовою "Травневу пісню" перекладали Микола Зеров, Микола Терещенко, Леонід Череватенко, Микола Лукаш та інші. Джерела Ідея кохання і щастя в "Травневі пісні" https://naurok.com.ua/urok-y-v-gete-rol-gete-v-istori-prosvitnictva-ideya-kohannya-y-schastya-u-travneviy-pisni-331912.html Ніколенко О., Зарубіжна література. Підручник для 9 класу, - К., Грамота, 2022