Хімічний завод у Спінетта-Маренго – виробничий майданчик на північному заході Італії.
Завод компанії Societa Anonima Italiana per la Lavorazione dei Prodotti del Rame почав роботу в 1906/1907 роках із випуску сульфату міді (отримують обробкою міді сульфатною кислотою). Вже у 1908-му він отримав власне виробництво сульфатної кислоти, технологічний процес якого передбачав спалювання піритів, що надходили з належної тому ж власнику копальні Брассо (за сотню кілометрів на північний захід від Спінетта-Маренго), а в 1910-му ввели в дію виробництво фосфорного добрива – суперфосфату, який отримували обробкою сульфатної кислотою імпортованих фосфоритів.
Первісно потужність майданчику була невеликою (так, на момент запуску виробництво сульфатної кислоти могло продукувати лише 5 тисяч тонн на рік), проте з плином часу його суттєво розширили (для чого, зокрема, в 1928-му придбали ділянку сусіднього заводу). Як наслідок, майданчик досягнув річної потужності у 100 тисяч тонн суперфосфату та 30 тисяч тонн сульфату міді, крім того, виробляли дихромати, синтетичну камфору та інші малотоннажні продукти.
На тлі світової фінансової кризи становище власника заводу погіршилось і в 1933-му його придбала компанія Montecatini (колись починала як гірничодобувна, а в першій половині XX століття стала найбільшим хімічним концерном Італії). Новий власник з 1934 року узявся за модернізацію майданчику, яка поповнила його асортимент арсенатом свинцю, фторсилікатами натрію, барію, цинку та магнію (всі ці продукти використовувались як барвники), а також соляною кислотою. В 1955-му організували виробництво діоксиду титану, відносно потужності якого відомо, що на початку 1960-х її збирались довести до 40 – 45 тисяч тонн на рік. В 1955-му запустили продукування скловати. На початку 1960-х повідомлялось, що в Спінетта-Маренго збираються утричі збільшити виробництво похідних фтору. Також в якийсь момент асортимент поповнили хромати, плавікова кислота, пігмент на основі кадмію.
В 1975-му зупинили виробництво діоксиду титану. В подальшому його знову запустили, але в 1978 році закрили остаточно. У тих же 1970-х роках закрили інші виробництва, що мали сильний негативний вплив на навколишнє середовище, зокрема, напрями барвників та дихроматів. Ці події припали вже на часи знаходження заводу під контролем компанії Montedison, яка виникла в 1966 році унаслідок об’єднання Montecatini та Edison (в 1980-х безпосереднім власником майданчику стала належна до групи компанія Montefluos, що з 1992-го діяла як Ausimont).
Ще в 1970-х роках завод у Спінетта-Маренго почав діяльність за напрямом фторованих полімерів, який наступного десятиліття став його спеціалізацією. В 2007-му в Спінетта-Маренго запустили виробництво політетрафторетилену (під брендом Algoflon) та кополімерів тетрафторетилену з перфторпропілвініловим етером (Hyflon PFA) та перфторметилвініловим етером (Hyflon MFA). При цьому в 2002-му майданчик придбала бельгійська компанія Solvay, а в 2023-му він відійшов пов’язаній з Solvay компанії Synesquo. Також можливо відзначити, що станом на другу половину 2010-х необхідну майданчику безводну плавікову кислоту постачав завод хімії фтору в Порто-Маргера.
Примітки