Політичне красномовство — це виступ оратора, що виражає інтереси тієї чи іншої партії (політичної сили) або роз’яснює якусь суспільно-політичну ситуацію. Історія появи й розвитку Суспільно-політичне красномовство з’явилося в античній Греції (слово «політика» походить від грецького «поліс» — місто). Сформувалося на ґрунті епідектичної (урочистої) риторики, але без пишнот та панегірично-урочистого тону. Представником епідектичної урочистості й політичним оратором був Демосфен. Словом оратора на агорі (місце публічного зібрання афінян, афінське віче) вирішувалися долі окремих осіб, великих політичних ініціатив, долі цілих країн і народів.
На основі політичних промов в Афінах та Римі розвивалася політична поезія (наприклад, елегії законодавця Солона, який наприкінці VI ст. до н. е. закликав до війни за о. Саламін, до миру між аристократією та демосом, памфлети та політичні мемуари, автобіографії, послання). У цей період починається публікація промов видатних риторів, що спричинило виникнення літератури нового типу — публіцистики.
Протягом усього Нового часу в Європі розгортається ренесансний процес, зростає політична активність суспільства і розвиток політичного красномовства.
Особливості жанру Політичне красномовство пов’язане з соціальним розшаруванням суспільства, зіткненням інтересів різних класів і партій. Політичний оратор є ангажованим («завербованим»). Він укладає у свою промову особисте ставлення до тієї чи іншої проблеми, але сама проблема залишається надособистісною. Це визначає підвищену ідейність політичної промови. У 21 столітті в країнах змагаються за владу більше сотні політичних партій, ідейний спектр політичної промови різнотематичний та відбиває складність духовного життя громадянина.
У політичному красномовстві є динаміка зміни позицій, використання політичної програми в особистих інтересах, демагогія. Популістський оратор апелює до аудиторії, пропонує оманливо легкі рішення із метою досягнення політичної мети. Відповідальність політичного оратора дуже велика, він мобілізує до діяльності тисячі людей і його слово стає дією.
Політичне красномовство широкого тиражується засобами масової комунікації — пресою, радіо, телебаченням. Жанри політичного красномовства Політичне красномовство диференціюється на жанри:
політична промова, доповідь, виступ, огляд, бесіда.
Вони різняться обсягом та вагомістю змісту. Політична доповідь виголошується на партійних засіданнях й окреслює стратегію політичної діяльності даної партії. Політичні виступи проводяться в підвідомчих даній партії осередках освіти, дитячих закладах типу скаутських чи піонерських і розраховані на ліквідацію політичної безграмотності. Огляд чи бесіда обираються політиками, які хочуть знайти свою аудиторію на виборчій дільниці. Політичний виступ чи промову використовують на телебаченні чи по радіо (виступи депутатів у Верховній Раді). Сфера функціонування За сферою функціонування політична промова диференціюється на парламентську (у періоди стабілізації суспільного життя); мітингову (у часи суспільного неспокою, революцій або соціальних перетворень); воєнну (підтримання бойового духу, патріотичних почуттів в умовах воєнних дій, виступи командирів різного рангу).
Примітки