Аліса (Адель) Шампанська та Єрусалимська ( ; бл. 1193 - ) — королева-консорт Кіпру в 1210-1218 роках, дружина короля Кіпру Гуго I, в 1243-1246 роках регентка Єрусалима при малолітньому королі Конраді IV.
Походження та ранні роки Аліса (Адель) народилася близько 1193 року в сім'ї королеви Єрусалимської Ізабелли І та її третього чоловіка, графа Шампані Генріха II. Останній разом із лордом Кіпру Аморі де Лузіньяном домовилися про укладення династичного шлюбу — старша дочка Генріха мала одружитися зі старшим сином та спадкоємцем Аморі. При укладанні шлюбу як посаг перша мала стати графинею Яффи. Генріх II помер 10 вересня 1197, розбившись на смерть в результаті падіння з вежі у власному палаці. Через місяць після цієї події Ізабелла сама одружилася вчетверте. Її чоловіком став Аморі.
Перед від'їздом до Єрусалиму Генріх заповів свої родові володіння — Шампань і Брі — брату Тібо. Той мав стати графом, якщо Генріх помре без нащадків. Хоча на момент смерті у графа в живих залишалося дві дочки — Аліса і її молодша сестра — король Франції Філіп II Капет вважав за краще проігнорувати їх права на спадкування і в січні 1199 оголосив Тібо графом Шампані як Тібо III. Останній помер 24 травня 1201, залишивши графства своєму синові, що народився вже після його смерті, Тібо IV. Регенткою при ньому стала мати Бланка Наваррська. Його права на престол були досить слабкі, оскільки обидві його кузини, і Аліса, і Філіпа, могли оскаржити право посмертної дитини на управління графствами.
1 квітня 1205 року помер перший король Кіпру Аморі де Лузіньян. Незабаром померла і королева Ізабелла. Королевою Єрусалима стала її 14-річна дочка і старша єдиноутробна сестра Аліси Марія, тоді як регентом проголосили брата Ізабелли Іоанна Ібеліна. Спадкоємицею першої черги оголосили Алісу як старшу сестру нової королеви. Її опікункою стала бабуся по материнській лінії, вдовствуюча королева Єрусалима Марія з династії Комніних.
Королева Коли Аліса наближалася до повноліття, її бабуся стала вести переговори з королем Кіпру про реалізацію договору, укладеного між Аморі та Генріхом, та організацію шлюбу між Алісою та володарем острова. Через шлюб Ізабелли і короля Аморі суджені вважалися зведеними братом і сестрою, через що для організації шлюбу було потрібне найвище благословення з боку церкви, яке дав папа Інокентій III. Посаг за нареченою надала Бланка Наваррська, яка побоювалася, що дівчина, яка не вступила в шлюб, може повернутися в Шампань і спробувати забрати у її сина землі свого батька. Для зміцнення позицій сина Бланка Наваррська в 1209 переконала короля французького винести королівську обіцянку про те, що ніхто не зможе безкарно оскаржити титул до досягнення її сином повноліття.
Шлюб відбувся в першій половині 1210., коли королю було 15 років, або на два роки раніше Як посаг, як і домовлялися отці Аморі та Аліси, вона отримала графство Яффу. У шлюбі народила трьох дітей: сина Генріха і дочок Марію та Ізабеллу. Її сестра вступила в шлюб з графом Рамрю, Ераром, який у майбутньому пред'явив її права на престол Шампані та Брі. Бланка наполягала на незаконнонародженості обох дівчаток, звернувшись у папство з вимогою перевірки того, наскільки правильно було анульовано перший шлюб їхньої матері з Онфруа IV. Розслідування, яке провів кардинал і легат Роберт Керзон, показало протести проти розлучення як з боку Онфруа, так і Ізабелли, що наводило посланця на думку про незаконність розриву союзу. Однак надалі розслідування призупинили, завдяки чому обидві дівчинки залишилися законними дітьми, а наступні шлюби їхньої матері не були анульовані.
Примітки