Фюрстенбунд (з  — Ліга князів, Княжий союз) — союз переважно протестантських князів Північної та Середньої Німеччини, створений 1785 року під егідою короля Пруссії Фрідріха II Великого, спрямований проти поширення впливу Австрійської монархії Габсбургів на чолі з імператором Йосифом II у Південній Німеччині. Вважається першим прообразом об'єднаної Німеччини, вільної від Австрії.

Передумови З вимиранням у Баварії династії Віттельсбахів у боротьбі за баварську спадщину 1778—1779 років зійшлися Австрія та Пруссія. За результатами війни та умовами Тешинського миру баварський престол перейшов до пфальцького курфюрста Карла Теодора.

Після початку самостійного правління у 1780 році імператор Йосиф II з династії Габсбургів намагався здобути собі баварський престол. З кінця 1782 року він просував Карлу Теодору ідею обміняти Баварію на Австрійські Нідерланди, пропонуючи йому стати там правителем з титулом короля Бургундії. Такий обмін змінив би становище у Священній Римській імперії, посиливши позиції Габсбургів та сильно послабивши становище Пруссії.

Утворення та існування союзу З метою не допустити втілення плану Йосифа II з обміну Австрійських Нідерландів на Баварію король Пруссії Фрідріх II Великий розпочав переговори про альянс кількох впливових в імперії німецьких держав. 23 липня 1785 року був підписаний договір трьох курфюрстів — бранденбурзького Фрідріха II (водночас був прусським королем), ганноверського Георга III (водночас був королем Великої Британії) та саксонського Фрідріха-Августа I. Договір складався з 11 публічних і 3 секретних статей. Публічні статті передбачали, що учасники союзу повинні докладати всіх зусиль для збереження існуючих в імперії порядку, права, рейхстагу, імперських інституцій тощо у тодішньому стані. Секретні статті розкривали більше деталей союзу; у першій містився перелік менших німецьких держав, які мали приєднатись до Фюрстенбунду; у другій учасники декларували намір протистояти планам імператора щодо Баварії; у третій, «найбільш таємній» статті містилися положення про військову співпрацю учасників Фюрстенбунду у випадку, якщо буде необхідним застосування військової сили.

Водночас серед «малих» німецьких держав ідея їхнього об'єднання в окремий союз виникла набагато раніше — уперше ще 1764 року, потім питання порушували 1772 і, зрештою, 1779 року. Метою такого союзу мало бути протистояння спробам встановити в імперії більш централізоване, абсолютистське правління, а отже — зберегти існуючий стан роздробленості. Ідею такого союзу просували ангальт-дессауський князь , герцог , баденський міністр . Прихильники ідеї вели переговори із прусським принцом Фрідріхом-Вільгельмом (з 1786 року — король Фрідріх-Вільгельм II), сподіваючись, що він стане захисником інтересів «малих князівств» .

Зрештою, створений у липні 1785 року альянс не обмежився союзом трьох курфюрстів. Першим 18 жовтня 1785 року до нього приєднався архієпископ Майнца , який також був курфюрстом та архіканцлером імперії. Це стало найбільшим успіхом союзу, адже участь майнцького курфюрста, по-перше, забезпечила союзові більшість на імперських виборах, а по-друге, щоб він не був об'єднанням виключно протестантських німецьких держав. Пізніше до Фюрстенбунду приєднались інші німецькі держави: Брауншвейг-Вольфенбюттель, Саксен-Готське герцогство, Саксен-Ваймар, Мекленбург, Баден, Ансбах, , Брауншвейг, Гессе-Кассель, Ангальт-Дессау .

За задумом Фрідріха II, Фюрстенбунд не мав бути наступальним союзом. Його єдиною метою було «утримати права і пільги німецьких князів, охороняти володіння кожного з них і перешкоджати властолюбному і заповзятливому імператору скинути весь німецький державний лад, ламаючи його по шматках». Зрештою, прусському монархові за допомогою створення Фюрстенбунду вдалося досягти головної мети — утримати імператора Йосифа II від його авантюри з Баварією та Австрійськими Нідерландами.

Розпад союзу Необхідність в існуванні союзу зникла після смерті Фрідріха II у 1786 році та відмови Йосифа II від своїх планів. Втраті Пруссією інтересу до Фюрстенбунду сприяв також вихід її з міжнародної ізоляції, адже 1786 року вона уклала союз із Великою Британією.

Однак формально союз існував і надалі. На початку правління прусського короля Фрідріха-Вільгельма II було висунуто кілька проєктів реформ Фюрстенбунду, перетворення його на німецький союз на чолі з Пруссією на противагу впливові Австрії. Частина учасників закликала до скликання загального конгресу Фюрстенбунду. Особливо активним у просуванні цих ідей були ваймарський герцог Карл-Август і єпископ . Проте прусський король відмовився від цих пропозицій під впливом як своїх радників, так і протидією з боку деяких учасників союзу, насамперед Ганноверу і Саксонії. На початку 1788 року берлінський двір заявив, що метою існування Фюрстенбунду було збереження існуючого імперського устрою, тому відмовився від скликання конгресу та закликав до просто листування між членами союзу.

Остаточно Фюрстенбунд розпався до 1790 року. Цьому сприяла низка зовнішньополітичних чинників: початок австро-турецької війни, укладення , смерть у 1790 році Йосифа II. У рамках імперії одним із ключових завдань нового імператора Леопольда II, обраного 1790 року, стала ліквідація Фюрстенбунду; реалізувати це йому вдалося внаслідок пруссько-австрійського зближення і підписання Райхенбахської конвенції.

Примітки

Література

Фюрстенбунд в онлайн-версії «Encyclopædia Britannica».  — pp. 66-98.