Хімічний завод у Ро – виробничий майданчик на північному заході Італії.
В 1907 році у Ро почалось будівництво хімічного заводу компанії Societa Chimica Lombarda A. e E. Bianchi & C. Джерело від 1911 року вказує, що ця компанія володіє виробничими майданчиками у Ро та Іспрі і випускає метанол, формальдегід, нітріт натрію, оцтову кислоту, ацетат натрію, ацетат свинцю, мурашину кислоту, солі амонію, крохмаль та декстрин (без деталізації у розрізі заводів).
В подальшому асортимент поповнили нітробарвниками та сірчаними барвниками. В 1927-му завод придбала групи Italgas, яка вже володіла великим заводом барвників у Ченджо та невдовзі узяла під контроль ще один хімічний завод з подібним напрямом у Чезано-Мадерно. Для управління цими активами в 1928 році створили компанію Aziende Chimica Nazionale Associated (ACNA), а в 1929-му, вже на тлі потужної світової економічної кризи та перебуваючи у важкому становищі, Italgas придбала та передала під контроль ACNA хімічний завод у Буссі-сул-Тіріно. Хоча це й надало доступ до нових замовлень від збройних сил, проте довело фінансовий стан Italgas до критичного. У 1931-му вона була вимушена продати заводи ACNA новій компанії з тією ж арбревіатурою – Società Anonima Colori Nazionali e Affini, засновниками якої виступили італійська Montecatini (колись починала як гірничодобувна, а в першій половині XX століття стала найбільшим хімічним концерном Італії) та німецька IG Farbenindustrie (створена хімічними гіантами BASF, Bayer та Hoechst) з частками 51% та 49% відповідно.
Завод основної хімії у Ро діяв ще кілька десятків років, допоки не був закритий в 1979-му. При цьому накопичений протягом його історії асортимент включив так продукти, як :
- проміжні продукти синтезу нітробарвників та сірчаних барвників, отримані переважно з бензену та нафталену – нітробензен, анілін, бензидин, амінофеноли, діоксинафталени, гамма- та ізогамма-кислоти;
- соляна кислота, каустична сода, гіпохлорит натрію, сульфат натрію, сульфід натрію, сульфіт натрію, бісульфіт натрію, перборат натрію;
- алкіралілсульфонати (поверхнево-активні речовини для миючих засобів);
- гідрохінон, а також необхідний для його виробництва діізопропілбензен.
Закриття заводу основної хімії не означало припинення діяльності у Ро компанії Montedison, що виникла в 1966-му унаслідок злиття Montecatini та Edison. Ще в 1961-му тут запустили завод поліметилметакрилату (плексигласу), технологічний процес якого передбачав синтез метилметакрилату з ацетонціангідрину, сульфатної кислоти та метанолу і наступну полімеризацію. Супутнім продуктом є сульфат амонію (традиційно використовується як азотне добриво). Поставки ацетонціангідрину не пізніше 1970-го організували з комплексу в Порто-Маргера (був створений компанією Edison і первісно також мав виробництво метилметакрилату/поліметилметакрилату).
Не пізінше 1995-го власником майданчику в Ро стала французька компанія Elf Atochem, яка з 2000-го перетворилась на Atofina (відображало поглинання Elf-Aquitaine нафтогазовим гігантом Total), а у 2004-му була трансформована в Arkema з метою певного відокремлення від Total та виводу на біржу. Вона ж отримала контроль рнад виробництвом ацетонциангідрину в Порто-Маргера, яке продовжувало забезпечувати завод у Ро.
В 2020-му новим власником майданчику в Ро стала компанія Trinseo. У 2025-му вона оголосила про закриття виробництва метилметакрилату (потужність якого становила 90 тисяч тонн на рік) та продовження виробництва поліметилметакрилату із покупного мономеру.
Примітки