Бйоркський договір — таємна угода, укладена між Німеччиною та Росією 24 липня 1905 року в Балтійському морі поблизу острова Бйорке. Підписаний особисто імператорами Вільгельмом II та Миколою II. Являв собою спробу Німеччини запобігти утворенню російсько-французько-британського союзу (Антанти), приєднанню Росії до британсько-французького союзу, а також створити антибританський континентальний союз Німеччини, Росії та Франції. Через тиск Франції договір не був ратифікований Росією.

Передумови 8 квітня 1904 року у Парижі підписано три угоди між Великою Британією і Францією, що стали підґрунтям для створення британсько-французької «Сердечної угоди» (Антанти). Договори сприяли згладженню британсько-французьких суперечностей, зокрема в питаннях колоніальної політики, а також заклали підґрунтя для подальшого зближення двох держав.

У Німеччині британсько-французьке порозуміння викликало занепокоєння, адже могло призвести до посилення її міжнародної ізоляції в Європі. У зв'язку з цим імператор Вільгельм II був зацікавлений у пошуках нових союзників. Водночас Російська імперія, що перебувала у стані війни з Японією та зазнала від неї низки воєнних поразок, була незадоволена нейтральною позицією Великої Британії. Скориставшись цим, Вільгельм II, що таємно листувався з російським царем і своїм родичем Миколою II, запропонував йому угоду. У тогочасних умовах Микола II погодився на укладення таємного російсько-німецького договору. Німеччина ж таким чином мала на меті завадити зближенню Великої Британії і Франції та приєднатися до російсько-французького союзу, створеного угодами 1891—1893 років. Наслідком цього мала стати поява континентальної коаліції Німеччини, Росії та Франції на противагу острівній Британії.

Укладення та умови договору

Перші спроби укласти договір з Росією Німеччина зробила восени 1904 року. Однак тоді Росія відмовилася від угоди без попередніх консультацій із Францією.

Ситуація змінилася після того як Росія зазнала кількох воєнних поразок від Японії, зокрема під Мукденом; до того ж, у Росії розпочалася революція. Переслідуючи свої зовнішньополітичні цілі, німецький імператор Вільгельм II наприкінці червня 1905 року вирішив знову спробувати схилити Миколу II до союзного договору. 19 липня 1905 року російський імператор отримав від німецького кайзера телеграму з пропозицією про особисту зустріч. Емоційно пригнічений через воєнні невдачі та революційні події, він погодився на особисту зустріч з Вільгельмом. Зустріч була максимально засекречена; з російського боку про неї було відомо всього кільком особам, а не знали про неї в тому числі російський прем'єр-міністр Сергій Вітте і міністр закордонних справ .

23 липня 1905 року німецька імператорська яхта причалила на острові Бйорке у Фінській затоці. Наступного дня, 24 липня, відбулася особиста зустріч двох монархів на російській царській яхті . Під час розмови Вільгельм II скористався емоційним станом Миколи II. Він намагався налаштувати царя проти Франції та британського короля Едуарда VII.

Зрештою, Микола II погодився підписати таємну угоду, текст якої написав німецький канцлер Бернгард фон Бюлов. Союзний договір складався з чотирьох коротких статей :

стаття 1 передбачала, що у разі, якщо одна з держав зазнає нападу в Європі, інша підтримає її військовими силами; стаття 2 забороняла сторонам у разі війни з іншими державами укладати сепаратний мир; стаття 3 передбачала, що договір набере чинності одразу після укладання мирної угоди між Росією та Японією; стаття 4 передбачала, що після набрання угодою чинності Росія повідомить Францію про союз та докладе зусиль, щоб Франція приєдналася до нього.

З боку Німеччини договір підписав кайзер Вільгельм II та дипломат . За Росію договір підписав цар Микола II і морський міністр , що супроводжував імператора під час таємної поїздки. Під час підписання Микола II своєю долонею закрив текст договору і змусив міністра Бірільова його підписати .

Укладений Бйоркський договір відповідно до статті 3 набув чинності 5 вересня 1905 року, коли між Російською імперією та Японією був укладений Портсмутський мирний договір.

Вплив на міжнародні відносини 30 серпня 1905 року, незадовго до підписання миру з Японією, Микола II проінформував міністра закордонних справ Володимира Ламздорфа про укладення Бйоркського договору. Ламздорф, уперше дізнавшись про цю угоду, одразу ж висловив протест, наголосивши на несумісності укладеного договору з російсько-французьким союзом. Пізніше не погодився з укладеною угодою і прем'єр-міністр Сергій Вітте, що також уперше дізнався про неї.

Францію про російсько-німецький союз повідомив російський посол у Парижі . Під час розмови з ним прем'єр-міністр Моріс Рув'є висловив рішучий протест як угоді, так і пропонованому французько-німецькому зближенню, заявивши, що зовнішня політика Франції «ґрунтується на союзі з Росією та дружбі з Англією».

У таких умовах фактичний російсько-німецький союз міг сприяти розпаду російсько-французького союзу. До того ж, умови Бйоркського договору були невигідні Російській імперії, адже у випадку війни з Великою Британією основний театр воєнних дій розгорнувся б в Азії, де Німеччина не зобов'язана була б допомогти Росії.

Зрештою, через опір як Франції, так і російських урядовців 26 листопада 1905 року Микола II надіслав німецькому імператорові Вільгельму II листа, зазначивши, що укладена ними угода набуде чинності лише за згоди Франції. Таким чином, хоч Бйоркський договір не був розірваний, фактично чинності він не набрав і втілений не був.

Примітки

Література