Георгій Діонісович (Денисович) Липницький, 1 березня 1922, місце народження м.Теофіполь, Хмельницька область, Україна - 1989, Городок, Хмельницька область, УРСР. Навчався та закінчив 8 класів в Теофіпольській середній школі в 1937 році. У 1938 розі його було призвано до армії в артилерійський полк. Мав звання сержанта.

Участь у Другій світовій війні

В перші дні війни його було направлено на фронт командиром взводу розвідників 44-ї танкової дивізії. Отримав поранення в бою на Кіровоградщині, потім потрапив у полон в німецький концтабір. В липні 1943 р. під час роботи на залізничній станції вирішує з побратимами втікти на фронт, але потяг, на якому вони намагались виїхати потрапляє під бомбардування союзними англо-американськими літаками, і вони знову потрапляють у полон, але вже до рук нацистів на території Італії.

2 вересня 1943 Георгію Липницькому вдається втекти з таботу "", який розташовувався поблизу італійського міста Трієсте, і два тижні він блукав північними лісами Італії, після чого потрапив до загону італійських партизанів "Престо", який діяв в районі міста Тревізо.

8 червня 1944 року загін партизанів потрапив у вороже оточення, Георгій Липницький на той момент знаходився поза цією зоною і зміг наблизитись на безпечну відстань, щоб відкрити кулеметний вогонь по противнику, тим самим створюючи пролом, через який партизани змогли вийти з оточення і сховатися, а також запобігти запланованій гітлерівцями облаві на мирних жителів. Сам Георгій Липницький в цій перестрілці отримав важке поранення, але перебуваючи на лікарняному ліжку мріяв повернутися в партизанські ряди для протистояння ворогу. Цей подвиг Георгія Липницького самі італійці назвали прикладом "блискучого і справжнього героїзму", "стійкою і рішучою волею до власної самопожертви".

Діяльність в районі м. Тревізо у 1944р.

Оскільки місто Тревізо було одним із центрів партизанського руху на Аппенінах, там діяло багато бригад Опору. В складі загону "Бочія" він і брав участь у багатьох операціях, саме там він опанував італійську мову, завдяки чому невдовзі став командиром ударної групи.

15 липня 1944 року Георгій Липницький брав участь в операції по звільненню полонених із в'язниці, завдяки чому їх бригада поповнилась на 200 осіб. Італійські товариші не могли вимовити імя Георгія, тому називали його на свій лад - Джорджіо Липнічі. З початку вересня 1944 р. перебував в пересувній бригаді "Володимиро", яка також як і "Бочія", входила до батальйону "Джузеппе Фабріс". Брав неодноразово участь в багатьох діях військового та політичного характеру. Із записів щоденника командира батальйону Спонкіадо Антоніо "Фортунелло", що зберігається в фондах Хмельницького обласного краєзнавчого музею відомо, що:

У вересні 1944р. Георгій Липницький брав участь в діях, спрямованих проти республіканських і німецьких збройних сил.

У жовтні 1944р. брав участь у роззброєнні казарми допоміжної поліції Карбонеро, в нападі на міські самоврядування, в знищенні важливих документів про діяльність партизан, у саботажах на залізничних лініях, в знищенні важливого для гітлерівців мосту, який так і не було відновлено до кінця війни.

У листопаді 1944 брав участь у нападі на міські органи управління та знищенні важливих документів про партизан; усуненні фашистських шпигунів; знищені німецького поїзда з великими людськими втратами для німців.

У грудні 1944 року займався ліквідацією фашистських шпигунів і саботажах на залізниці.

Партизанська діяльність в 1945 р.

У січні 1945 Георгій Липницький займався визволенням товаришів із в'язниці у провінції Тревізо.

У лютому 1945 брав участь в усуненні фашистських шпигунів; у полоненні, роззброєнні та подальшому усуненні 2 солдатів республіканської гвардії. 7 лютого за участю Липницького пройшла блискуча операція по штурму в'язниці і звільненні 73 партизан, яких в більшості було засуджено на смерть, двох священників і трьох англійців (одного майора і двох солдатів). Під час цієї операції втрати противника склали 55 убитими.

В березні 1945 р. Липницький керував діями під командуванням Антоніо Спонкіадо (кличка "Фортунелло"), по роззброєнню 50 ворожих республікаських "елементів", захопленні великої кількості автоматичної і звичайної зброї, обмундирування. Саме в цій операції найяскравіше проявилися організаторські та командирські здібності лейтенанта Джорджіо Липнічі. Незабаром був призначений головою військового партизанського трибуналу в загоні Карбонеро, з одночасним присвоєням звання капітана регулярної партизанської армії.

У квітні 1945р. мешканці Тревізо та околиць піднялись на повстання. Німецькі партизани відступали під натиском англо-америкарських військ і партизанів. Після звільнення м. Тревізо в травні 1945 р. на честь перемоги тут відбувся парад партизанських частин, серед яких пройшов і батальйон легендарного українця.

Після цього італійські бригади партизан були в тактичному і бойовому контакті зі словенськими патріотами, вели бої на кордоні з Югославією, де об'єднались з 18-ю бригадою Національної визвольної армії Югославії. В боях з італійськими та німецькими фашистами біля м. Трієст загинуло 176 воїнів, чиї могили досі нагадують про братерську співдружність італійських та югославських патріотів. Після м. Трієст, Г. Липницький в складі 18-ї бригади 30-го корпусу Національної визвольної армії Югославії звільняв м. Горіцію. 7 червня 1945 був нагороджений орденом "за хоробрість" (особисто вручений Йосипом Броз Тіто).

Післявоєнні часи

Після завершення війни Георгій Липницький проходив спеціальну перевірку при контррозвідці радянських військ в Югославії, фільтраційний пункт в Болгарії, перевірку "Смерш" в м.Подольськ Московської області.

25 вересня 1945 р. був поновлений у військовому званні та демобілізований.

Георгій Діонісович повернувся на Поділля та оселився в м. Городок, де пропрацював вчителем музики та співів у школі №2 довги роки. Пішов з життя у 1989 р.

Література та джерела "На полях битв Другої світової війни: вихідці з України в європейському Русі Опору: науково-документальне видання. Рецензенти: Брицький П.П., Завальнюк О.М., Лисенко О.Є. Упорядники: Філінюк А.Г., Байдич В.Г., Клімчук Ю.А. Видавник ФОП Мельник, 2019р., 296 ст. ISBN 978-617-7600-72-4