Рудольф Бергер, з 1895 року фон Бергер (; 18 червня 1848, Ульм — 1 березня 1929, Штутгарт) — німецький штабний офіцер і воєначальник, генерал-лейтенант Вюртемберзької армії.

Біографія Рудольф Бергер був сином вюртемберзького оберста Рудольфа фон Бергера (1814–1870) та його дружини Емілії Марі, уродженої Кнапп (нар. 1816). Його батько помер, будучи командиром 1-го піхотного полку «Королева Ольга», від важких поранень, отриманих під час війни проти Франції в битві при Вільє.Georg von Niethammer: Geschichte des Grenadierregiments Königin Olga. Verlag Kohlhammer, Stuttgart 1906, S. 124–125. Його брат Герман (1849–1870) також загинув на цій війні.

Він навчався в гімназії, а пізніше, з осені 1865 року до липня 1870 року, у Політехніці Штутгарта.

Бергер вступив до 2-го єгерського батальйону Вюртемберзької армії як однорічний доброволець 3 листопада 1868 року, а згодом був звільнений у резерв. З початку квітня до початку червня 1870 року його призвали до армії. Після мобілізації на війну проти Франції його призвали до своєї регулярної частини 18 червня 1870 року. Бергер брав участь у битвах під Вертом і Седаном. Під час облоги Парижа він був важко поранений 2 грудня 1870 року під час штурму Шампіньї. 30 грудня 1870 року його було підвищено до лейтенанта на весь час війни.

Після мирного договору 15 листопада 1871 року його єгерський батальйон був включений як фузилерський батальйон до складу 1-го піхотного полку «Королева Ольга». Після служби лінійним офіцером, Бергер був відряджений до Людвігсбурзької військової школи офіцером-інспектором з жовтня 1873 по квітень 1874 року. 26 лютого 1883 року він став командиром роти. Наприкінці березня 1892 року Бергера перевели до 120-го піхотного полку «Імператор Вільгельма, король Пруссії» на посаду командира батальйону 24 лютого 1893 року.

15 червня 1898 року йому було призначено посаду штатного штабного офіцера 7-го Вюртемберзького піхотного полку «Імператор Фрідріх, король Пруссії» № 125, а 18 серпня 1898 року він був затверджений на цій посаді. З 22 липня 1900 року він командував гренадерським полком «Королева Ольга» № 119. Він служив командиром полку з офіційно 18 січня 1901 року по 23 квітня 1904 року. Згодом йому було доручено командування 51-ю піхотною бригадою (1-ша Королівська Вюртемберзька), а 14 червня 1904 року він був затверджений командиром цієї бригади. У травні 1906 року його перевели до офіцерського корпусу армії, а в червні того ж року призначили комендантом Штутгарта. Одночасно, з 19 червня, йому було доручено виконання обов'язків правління Вищої ради з набору рекрутів. Після схвалення його відставки, Бергера 14 квітня 1907 року було внесено до списку офіцерів у відставці з пенсією. Десять днів по тому його також звільнили від обов'язків голови Вищої ради з набору рекрутів.

З початком Першої світової війни Бергера було відновлено на службі та призначено командиром допоміжної 54-ї піхотної бригади (4-ї Королівської Вюртембергської) в Ульмі. З 13 листопада 1914 року він прийняв командування 51-ю резервною піхотною бригадою замість тяжкохворого генерал-лейтенанта Густава фон Штайнгардта. Цю бригаду було реорганізовано в 247-му піхотну бригаду 22 березня 1917 року. Бригада брала участь у бойових діях виключно на Західному фронті.

Бергер відсвяткував своє 70-річчя, яке збіглося з його 50-річчям військової служби, в окопах. 18 липня 1918 року він став командиром 26-ї (Вюртемберзької) дивізії ландверу, з якою був розгорнутий на Вогезькому фронті в секторі між Юнггольцем та Обераспахом. Після Комп'єнського перемир'я він очолив свою дивізію назад додому, де штаб був розформований в Ульмі 7 грудня 1918 року. Це також завершило його наказ про мобілізацію, і він вийшов у відставку.

Рудольф фон Бергер помер 1 березня 1929 року у віці вісімдесяти років від пневмонії у своїй квартирі в Штутгарті. Його поховали на Празькому цвинтарі Штутгарта.

Сім'я Бергер був одружений з Марією Жозефіною Юльзес (1852–1898), яка приїхала з Ворбюрга в Нідерландах, з 7 жовтня 1880 року.

Звання

Фенріх портупеї (18 липня 1870) Другий лейтенант (30 грудня 1870) Перший лейтенант (1 березня 1875) Гауптман (26 березня 1883) Майор без патенту (26 грудня 1891; отримав патент 28 березня 1892) Оберстлейтенант (18 серпня 1898) Оберст (18 січня 1901) Генерал-майор (14 червня 1904) Генерал-лейтенант запасу (14 квітня 1907)

Нагороди

Пам'ятна військова медаль за кампанію 1870-71 з чотирма застібками (10 травня 1871) Залізний хрест 2-го класу (22 червня 1871) 1-го класу зразка 1914 року Срібна ювілейна медаль (16 червня 1889) Орден Фрідріха (Вюртемберг) лицарський хрест 1-го класу (26 вересня 1889) командорський хрест 2-го класу (25 лютого 1903) командорський хрест 1-го класу з мечами (20 грудня 1916) Орден Святої Анни 3-го ступеня (Російська імперія; 15 лютого 1890) Орден Червоного орла 4-го класу (23 вересня 1893) 2-го класу з мечами (13 квітня 1917) Хрест «За вислугу років» (Вюртемберг) 1-го класу (1893) Орден «За військові заслуги» (Вюртемберг), лицарський хрест (30 листопада 1895) Орден Вюртемберзької корони лицарський хрест (9 червня 1897) почесний хрест (13 вересня 1899) командорський хрест (25 лютого 1916) мечі до командорського хреста (25 лютого 1915) Столітня медаль (1 червня 1898) Орден Білого Сокола, командорський хрест (28 вересня 1901) Орден Церінгенського лева, командорський хрест 2-го класу (25 травня 1904) Орден дому Ліппе, почесний хрест 2-го класу (30 листопада 1906)

Бібліографія

Wochenzettel für die Ausbildung der zum Kriege einberufenen Mannschaften der Infanterie. Ausbildungszeit: 6 Wochen. Schickhardt & Ebner, Stuttgart 1914.

Примітки

Література

Herman Niethammer: Das Offizierkorps des Infanterie-Regiments Kaiser Friedrich, König von Preußen (7. Württ.) Nr. 125. 1809–1909. Ch. Belser, Stuttgart 1909, S. 28–29. Ludwig Uhland: Die 51. württ. Ersatz-Infanterie-Brigade im Weltkrieg 1914–17 (Teil 1). Die 243. württ. Infanterie-Division im Weltkriege 1917–18 (Teil 2) mit 11 Skizzen, 2 Kriegsgliederungen und Ranglisten, sowie Gefechtskalendern. Berger, Stuttgart 1926.

Посилання

Бергер на сайті The Prussian Machine.