Слани

Слани () — місто в Чехії, Середньочеський край, округ Кладно. Адміністративний центр округу. Розташоване за 29 км на північний-захід від Праги.

Назва Слани () — сучасна чеська назва. Шлан ( — історична німецька назва.

Історія Численні розкопки задокументували різні поселення старокам'яної та новокам'яної доби в місті Слани та на Сланській горі.

Згідно з літописом Вацлава Гаєка з Лібочан, історичну достовірність якого слід сприймати з певною часткою скептицизму, місто Слани було засноване в 750 році князем Нєзамислом. Однак ця легендарна розповідь письменника епохи Відродження вже вказує на давність, яку приписували цьому місту протягом століть.

Ринкове поселення Слани було засноване біля броду в ранньому Середньовіччі, найімовірніше, ще в XI столітті, на важливому торговому шляху, що вів з Праги до Саксонії, який перетинають інші внутрішні шляхи.

Точна дата заснування нового королівського міста за Магдебурзьким правом невідома. Це сталося між 1295–1305 роками. У 1295 році воно ще не було королівським містом, але було підняте до королівського статусу королем Вацлавом II, який помер у 1305 році. Невдовзі після заснування нове місто було укріплене. У 1348 році місто сколихнув землетрус. Після 1358 року, коли король Карл IVнаказав заснувати виноградники у Празі, а пізніше й у королівських містах, виноградники у Сланах розширилися. Вони розташовувалися на схилах Сланської гори або на схилах Гаю. У цей період у сусідніх Овчарах було засновано церкву Святого Вацлава, покровителя виноробів та риботорговців. У 1371 році вона постраждала від руйнівної пожежі, і одразу після цього розпочалося відновлення міста, включаючи будівництво нового готичного парафіяльного костелу Святого Готарда.

Невдовзі після початку гуситських заворушень у 1419 році островські бенедиктинці покинули місто, щоб ніколи не повернутися, а до міста прибули реформістські священики з партії Подобой. Сланий навіть був серед так званих шести обраних гуситських міст, які мали бути врятовані під час майбутнього кінця світу, очікуваного радикальними проповідниками. У травні 1420 року стався переломний момент, коли місто окупували війська Сигізмунда і навіть відвідав сам монарх, який вжив заходів проти прихильників гуситства. Однак у березні 1421 року містяни знову відчинили ворота для гуситської армії та увійшли до складу Празької міської унії. Вони залишалися там, доки місто не було завойовано та розграбовано армією більш радикальної Таборської унії на чолі з Яном Рогачем з Дуби у квітні 1425 року, частиною якої вони потім стали ще на десять років. Після поразки таборців у битві під Липанами в 1434 році місто підкорилося владі панської єдності та в 1436 році прийняло Сигізмунда королем. Слани продовжував належати до поміркованого утраквістського руху, а в 1452 році підтримав обрання Їржі з Подебрад провінційним адміністратором. Король Їржі з Подебрад потім надав місту багато привілеїв.

Місто брало участь у повстанні проти монарха в 1618 році, коли тут проживала родина непокірного короля Фрідріха Пфальцького. Після поразки опору станів в історії міста відбувся фундаментальний поворот, яке перетворилося з гордого королівського та крайового міста на кріпацтво і за короткий час повністю зреклося свого протестантського минулого. У 1623 році, місто було спадково передано в заставу родині Мартінічів, яка проживала в сусідньому Смечно. Багато мешканців вирушили у вигнання, більшість із них у 1626 році, але після 1630 року деякі вигнанці зі Сланів повернулися. Під час Тридцятилітньої війни місто постраждало від присутності воюючих армій.

Власник, представлений Бернардом Ігнацем з Мартиніце, поводився в місті прагматично, права містян були обмежені на користь його маєтку. З іншого боку, ця важлива постать свого часу надала Сланому барокового характеру. У 1655 році він заснував францисканський монастир поруч із ренесансним цвинтарним костелом Святої Трійці за міськими стінами та побудував каплицю Лорето посеред церкви як його серце. У 1658 році він заснував колегію піаристів прямо на головній площі, яка надавала освіту на рівні середньої освіти, а для шляхетського управління маєтком збудував будівлю № 1 під назвою Мартиницький двір. У 1662 році він встановив три хрести на Сланській горі як знак Голгофи, а в 1665 році — ще один на тодішньому пагорбі Лем у напрямку Смечно, щоб побудувати каплицю Гробу Господнього, найстарішу в Богемії.

Близько 1830 року в Сланській пральні було засновано ливарний цех та майстерню з ремонту машин, яка в 1872 році стала основою компанії «Больцано, Тедеско та Ко». Після смерті засновника Богдана Больцана в 1884 році головний конструктор Макс Гірш перейняв управління компанією. Однак у нього не було стільки фінансових ресурсів, йому довелося найняти кількох мовчазних партнерів. Знадобилося лише кілька років, і він розрахувався з усіма ними, ставши таким чином єдиним власником. Знаючи про чудову репутацію компанії, він продовжував керувати нею під тією ж назвою «Больцано, Тедеско та Ко». Після смерті інженера Гірша в 1898 році його вдова продала фабрику акціонерному товариству «Брайтфельд, Данек та Ко», яке вже володіло фабриками в Празі, Бланско та Усті-над-Лабем. У той час акції компанії давали дохідність 6% річних на фондовій біржі. «Болзанка» наймала 859 осіб.

У 1906 році було зроблено рішучий крок у розвитку заводу. Центр компанії було перенесено з нижнього заводу на землю, розташовану на південь від заводу та залізниці Прага-Мост, де розпочалося будівництво котельні, електростанції, офісних будівель та під'їзних колій. Будівництво було завершено в 1907 році, головна будівля мала понад 3000 м². У 1910 році Акціонерне товариство Strojírny Breitfeld, Daněk i spol. у Слані заснувало свій локомотивний відділ і, згідно з документацією Віденського міністерства, розпочало будівництво комбінованих п'ятивісних вантажних локомотивів на перегрітій парі серії 80.1 для австрійських державних залізниць. Перший з них, разом із тендером, також виготовленим у Слані, був поставлений у вересні 1912 року. У наступні роки в Слані для kkStB, а пізніше для ČSD виготовлялися локомотиви серій 170 (ČSD 434.0), 80.9 (ČSD 524.0), 270 (ČSD 434.1), 310 (ČSD 375.0). Першим керівником локомотивного відділу був інж. Ігнац Файхтінгер, призначений з австрійського локомотивного заводу у Флоридсдорфі. У 1914 році інж. Файхтінгера на посаді головного конструктора замінив інж. Вацлав Штепан, тридцятирічний випускник Празького політехнічного інституту, який працював у компанії з 1910 року. У 1923–1926 роках тут для ČSD виготовлялися локомотиви 534.0. Конструктори локомотивного заводу винайшли іскрогасник Штепана-Холла. Локомотивне будівництво в Слані продовжувалося навіть після об'єднання з Českomoravská-Kolben у 1927 році та безперебійно тривало до 1947 року, коли було припинено.

Указом Президента Республіки від 24 жовтня 1945 року про націоналізацію промислових підприємств ČKD стало державним підприємством, а з 1 січня 1947 року – самостійним підприємством з виробничою програмою: дорожні машини, крани та гідротехнічні споруди, ковшові екскаватори, гірничодобувне обладнання, обладнання для цукрових заводів, сталеві конструкції.

1932 року у місті мешкало 9731 особа.

Установи (1932): районне управління, районний суд, податкова інспекція, податкова адміністрація, управління пенсійного контролю, управління торгових марок, управління гірничого округу, штаб районної жандармерії, пошта, телеграф, телефонний зв'язок, церкви (2 католицькі, чехословацька, методистська, синагога), францисканський монастир, державна реальна гімназія, торговельне училище, провінційне економічне училище, театр, міський музей, районна лікарня.

Промисловість та ремесла: завод електроакумуляторів, кондитерська фабрика, завод штучних добрив, хімічний завод з виробництва лікарських трав, картонна фабрика, фармацевтична фабрика, локомотивна та машинна майстерня ČKD, для велосипедів та мотоциклів Міхл, для авіаційних двигунів Міхл, торговий комітет, районна спілка торговельних асоціацій, цегельня, електростанція, базальтовий кар'єр, 3 млини, газовий завод, 3 будівельники.

Послуги: 12 лікарів, 6 стоматологів, 3 ветеринари, 7 адвокатів, нотаріус, Чеський банк, кінотеатри «Гуманіта» та «Легіон», 2 фотостудії, 2 землеміри, 21 готель, готелі «Ельзнік», «Пошта», «Прага», «Пражак», «Сланий», «В куфрі», 3 кафе, спа-центр, аптеки «У орла», «У пява», 10 ресторанів, Міська ощадна каса, Громадська ощадна каса, Районна економічна ощадна каса, Ощадна каса самодопомоги, 6 винних барів, ювелірна майстерня, стоматологічна студія.

Як муніципалітет з розширеними повноваженнями, міста Слани та Велвари є муніципалітетами з уповноваженим муніципальним офісом. У Сланому є загалом п'ять дитячих садків, три початкові школи та одна спеціальна школа, чотирирічна та восьмирічна гімназії Вацлава Бенеша Тршебізького, Господарська академія доктора Едварда Бенеша та середнє професійно-технічне училище, а також початкова художня школа.

У місті Слани створюється Музей місцевої історії, лікарня, поліклініка, міський кінотеатр, театр з кількома колективами, низка спортивних споруд та клубів, басейн тощо. У 2010 році тут було засновано пивоварню «Антош», яка продовжує давню традицію варіння пива в Сланах. Територія навколо Червоного ставка та міський лісопарк Гає, розташований поблизу 1-ї початкової школи «На Гаях», слугують популярною зоною відпочинку в місті.

Пам'ятки У 1992 році історичне ядро ​​міста стало міською заповідною зоною.

Ратуша висотою 43 метри (1796; 1895-1896) Костел Святої Трійці (1581-1602) Колишній колегіум піарів, сьогодні місце розташування музею та бібліотеки Вацлава Штеха Костел Святого Готарда (1300-1520) Молитовний дім епохи Відродження (13 століття) Районний будинок, неоренесансна будівля колишньої районної адміністрації (1902) Будівля Районної ощадної каси № 518 Будинок Віля (1879-1880) Міські укріплення (14 століття) з Вельварською брамою (1443) Чорний бастіон Каплиця Гробу Господнього (1665) Сланський монастир (1662) Міський цвинтар Синагога (1865) Єврейський цвинтар Баньків млин (1869) Мартиницький двір (1629)

Уродженці Карел Шайнпфлюг (1869-1948) – чеський письменник, тесть Карела Чапека, який був в шлюбі за його донькою Ольгою. Ольга Шайнпфлюгова – чеська актриса, письменниця, поетеса і драматург, дружина Карела Чапека. Мартін Прохазка – чеський хокеїст

Примітки

Бібліографія DOBNER, Libor. Slaný – kapitoly z historie královského města. Nákladem JUDr. Jiřího Linkeho vydal Roman Kabátek, Slaný 2016. DOBNER, Libor. Slaný 2: kapitoly z historie královského města a okolí. Slaný: Roman Kabátek, knihkupec a antikvář, 2017. ISBN 978-80-270-2586-2. FROLÍK, František a Markéta VLKOVÁ. Osobnosti Slánska a Velvarska s ukázkami jejich rukopisů. Nové Strašecí: Jiří Červenka – Gelton, 2017. ISBN 978-80-88125-06-8. GOLD, Hugo. Die Juden und Judengemeinden Böhmens in Vergangenheit und Gegenwart. Brno 1934. HULINSKÝ, Jindřich, Jindřich HULINSKÝ a Jindřich HULINSKÝ. Město Slaný, jeho kraj a památnosti: Zkazky ze Slaného i Slánska. Brno: GARN, 2016. Monografie měst, městeček a obcí, 199. HUŠÁKOVÁ, Ivana a Vladimír PŘIBYL. Slaný. Praha: Paseka, 2011. Zmizelé Čechy. ISBN 978-80-7432-112-2. KADEŘÁBEK, Josef. Nerovný boj o víru. Páni z Martinic a rekatolizace města Slaný (1600-1665). Praha: Nakladatelství Karolinum, 2018. 288 s. ISBN 978-80-246-3667-2. LACINA, Josef. Paměti královského města Slaného. I. díl. Za svobody i v porobě. Slaný 1885. MIKOVEC, Ferdinand Břetislav. Starožitnosti a Památky země České.. Ilustrace Josef Vojtěch Hellich, Vilém Kandler. Praha: Kober a Markgraf, . Dostupné online. -kapitola Hlavní chrám a bývalá Pražská brána ve Slaném, s. 52-59. PAVELKA, Jaroslav. Slaný. Praha 1941. POCHE, Emanuel; ET AL. Umělecké památky Čech. Sv. 3.. 1. vyd. Praha: Academia,, 1980. S. 336.. PŘIBYL, Vladimír. Wiehlův dům. S. 16.. Slánská radnice [online]. [cit. 2015-10-02]. Roč. 6-2003, čís. 3, s. 16..