Хімічний завод у Авільяно – колишній виробничий майданчик на півднічному заході Італії.
В 1873 році у Авільяно почала виробництво Societa Anonima per la Fabbricazione della Dinamite (Brevetto Alfred Nobel), що відносилась до групи Альфреда Нобеля та використовувала його патент. З 1877-го назву власника майданчику уточнили до Societa Anonima Italiana per la Fabbricazione della Dinamite (Brevetto Nobel), а в 1880-му він став Societa Anonima Dinamite Nobel. Завод випускав динаміт та необхідні для його отримання проміжні продукти – сульфатну та нітратну кислоти і нітрогліцерин. Сульфатну кислоту отримували шляхом спалювання піритів, що могли надходити з копалень П’ємонту (зокрема, в 1884-му власник завод в авільяно придбав тут копальню К'яламберто) та Тоскани (головний італійський центр видобутку піритів, де з плином часу виникли такі потужні видобувні майданчики, як належні компанії Montecatini копальні Бочеджано, Гаворрано, Ніччолета).
З плином часу асортимент продукції збільшувався – в 1875-му почали продукувати желатинований динаміт, в 1889-му освоїли виробництво баліститу. Також між 1880 і 1893 роками у Авільяно організували випуск різноманітних хімічних продуктів, як то:
- азотні добрива – сульфат амонію (отримували шляхом реакції сульфатної кислоти з розчином аміаку з виробництва нітратної кислоти), нітрат амонію (міг використовуватись також для виробництва вибухівки) та хлорид амонію;
- фосфорне добриво – суперфосфат (отримують розкладенням фосфоритів сульфатною кислотою);
- сульфат міді, необхідна для чого мідь була у залишках переробки мідевмісних піритів з п’ємонтської копальні К'яламберто.
Під час Першої світової війни завод досягнув піку виробництва і навіть довелось відкривати або розширювати інші належні компанії майданчики. У цей період також випускали метальний порох та реконструювали цехи сульфатної кислоти та нітроцелюлози.
В 1925 році Societa Anonima Dinamite Nobel була придбана концерном Montecatini. За часів її управління розробили нові холодні твердорозчинні порохи на основі змішаних нітроацетилцелюлозних ефірів, що використовувались для спорудження боєприпасів ВМС, та порохи з чистої нітроцелюлози для боєприпасів до стрілецької зброї та кулеметів.
В 1937-му у Авільяно організували перше в світі виробництво вибухівки Т4 (триметилентринітроамін), для чого були необхідні формальдегід та аміак. Того ж року в Авільяно запустили виробництво формальдегіду потужністю 10 тонн на добу, тоді як аміак могли постачати належні концерну хімічні заводи у Мерано та Новарі (також в Мерано випускали метанол – сировину для формальдегіду).
Під час Другої світової війни розробили новий порох на основі нітроестеру, що замінив нітрогліцерин, виробництво якого було обмежене через дефіцит гліцерину. У квітні 1945-го завод отримав пошкодження при від нальоту американської авіації, проте не зазнав критичних руйнувань (частково завдяки своєму розташуванню на схилі пагорба) і по завершенні бойових дій його вдалось відновити.
В 1961-му на майданчику в Авільяно стався сильний вибух, а в 1965-му завод закрили, сконцентрувавши виробництво вибухівки у Орбетелло.Giulio Natta L’Industria dell’alcool metilico e della formaldeide
Примітки