Хімічний завод у Кастелланці – колишній виробничий майданчик на півднічноум заході Італії.
Перший етап історії Завод у Кастелланці заснував в 1900 році підприємець Ігнасіо Сілес (Ignazio Siles). У 1906-му майданчик перешов до компанії Societa Anonima Italiana Prodotti Chimici Candiani e Girardi, з 1911-го ним володіла Societa Anonima Ligure Lombarda Prodotti Chimici, а в 1920-му власником стала Societa Anonima Nitrum Ligure Lombarda Prodotti Chimici. Базовим виробництвом заводу стало продукування сульфатної кислоти, яку отримували шляхом спалювання піритів. Сульфатну кислоту в Кастелланці випускали майже півстоліття, проте в 1945-му це виробництво закрили.
З 1928-го майданчиком володіла компанія Montecatini (колись починала як гірничодобувна, а в першій половині XX століття стала найбільшим хімічним концерном Італії). Відомо, що в 1937-му вона запустила тут виробництво формальдегіду потужністю 5 тонн на добу.
У 1959-му в Кастелланці стала до ладу пілотна установка меламіну, а в подальшому це виробництво стало великотонажним. Сировиною для меламіну є сечовина, яку виробляли на самому майданчику (що потребує реакції аміаку та діоксиду вуглецю). Того ж 1959-го в Кастелланці запустили напрям пропіонової кислоти. Також в якийсь момент почали продукування утротропіну (результат реакції аміаку та формальдегіду).
В 1966-му Montecatini унаслідок злиття стала частиною концерну Montedison. Того ж року в Кастелланці відкрили завод метанолу (сировина для формальдегіду), який первісно отримував синтез-газ за рахунок часткового окислення naphtha (легкі рідкі вуглеводні фракції С5 – С9). В подальшому власник майданчику спробував перевести виробництво на важку нафту, проте через тиск з природоохоронним підгрунтям в 1981 році naphtha замінили на метан (можливо відзначити, що район на північний захід від Мілану, де розташована Кастелланца, сполучений з газотранспортною системою за допомогою трубопроводів Кремона – Бусто-Арсіціо та Новара – Чезано-Мадерно). Відомо, що в підсумку потужність майданчику по метанолу досягнула 110 тисяч тонн на рік.
З плином часу італійська хімічна промисловість потрапила у кризу, що в підсумку призвело до розпродажу хімічного бізнесу Montedison.
Завод Perstorp Частину комплексу в Кастелланці викупила шведська компанія Perstorp, зокрема, відомо, що в 1982-му вона придбала виробництво формувальних сумішей, а в 1988-му узяла під контроль продукування формальдегіду (частково), мурашиної кислоти, форміату натрію.
В 2000-му Perstorp закрила своє виробництво формальдегіду, а в 2008-му зупинила випуск диметилмасляної кислоти.
Станом на початок 2020-х років продовжувалось виробництво:
- диметилпропіонової кислоти з потужність 4 тисячі тонн на рік. Сировиною для цього напряму є формальдегід, пропіональдегід та пероксид водню;
- солей пропіонової кислоти – пропіонату натрію та пропіонату кальцію, з сукупною потужністю 10 тисяч тонн на рік. В цьому випадку використовують реакцію пропіонової кислоти та гідроксиду натрію або кальцію.
Завод AMI В 1990-му належна австрійській OMV компанія Agrolinz Melamine International Italia (AMI) придбала розташовані в Кастелланці потужності з виробництва метанолу, формальдегіду (частково), сечовини, меламіну та уротропіну. В 2004-му половину AMI продали компанії IPIC з емірату Абу-Дабі, а наступного року AMI перейшла під контроль компанії Borealis, в якій OMV та IPIC мали по 25%, а норвезька Statoil Norway 50%. В подальшому саму Statoil Norway придбали все ті ж OMV та IPIC, при цьому їх частки в Borealis сягнули 35% та 65% відповідно.
Продукування метанолу та уротропіну в Кастелланці припинили в 1993 та 1997 роках відповідно, натомість зосередились на розширенні виробництва меламіну та смол – сечовино-формальдегідних, меламін-формальдегідних та метильованих (сировиною для останніх є метанол, формальдегід, меламін, а також сечовина), при цьому проєктна річна потужність заводу по цим смолам досягнула 8 тисяч тонн, 5 тисяч тонн т 0,5 тисячі тонн відповідно.
В 2007 закрили виробництва меламіну (на той час його потужність становила 60 тисяч тонн) та сечовини, а в 2010-му виробництво формальдегіду. Випуск карбамідних, метильованих та меламінових смол припинився в 2009, 2010 та 2012 роках відповідно.Giulio Natta L’Industria dell’alcool metilico e della formaldeide
Примітки