«Культурний марксизм» — ультраправа антисемітська теорія змови, згідно з якою західний марксизм нібито є продуктом тривалих зусиль вчених та інтелектуалів з «підриву» західної культури, що, врешті-решт, проявляється у вигляді сучасних прогресивних рухів, політиці ідентичності, а також політкоректності. Прихильники теорії змови стверджують, мовляв марксисти з Франкфуртської школи входять до змови з метою підриву західного суспільства розв'язуванням культурної війни, в якій руйнуються християнські установки традиціоналістського консерватизму і просуваються ліберальні культурні установки контркультури 1960-х.

Деякі дослідники вважають, що широке використання цього терміну є відродженням нацистського пропагандистського міту «культурний більшовизм». Поза тим, сучасна версія теорії змови, виникла у Сполучених Штатах у 1990-х роках. Спочатку цей термін зустрічався лише серед екстремально правих політичних кіл, але в 2010-х роках почав входити в узегальний дискурс і наразі є поширеним поняттям. Теорію змови марксистської культурної війни просувають праві політики, фундаменталістські релігійні лідери, політичні коментатори в основних друкованих та телевізійних ЗМІ, а також терористи-супремасисти. Поняття «культурний марксизм» описують як «фундаментальний елемент світогляду альтернативної правиці». Однак, численні наукові дослідження теорієї змови дійшли висновку, що вона не має під собою жодної реальної основи.

Походження терміну Група європейських реакціонерів, після поразки в культурних війнах 1960-х років проти лібералів і марксистів, відкололася від основної ідеологічної парадими консерватизму, що була притаманна тогочасним правим рухам, й утворила вільне інтелектуальне угруповання «Нова правиця», що критикувало суспільство пізнього капіталізму і намагалося трансформувати культурні норми та цінності через ненасильницькі методи. У 21 столітті європейські консерватори вплинули на американську альтернативну правицю, зосередивши увагу на способах делегітимізації ліберального статусу-кво через активну участь в медіа-сфері та створення автономних правих культурних просторів. Це включало в себе критику умовного «занепаду» західної культури та впливу поп-культури, що, на їхню думку, було результатом змови всередині капіталізму, пов'язану з тим, що вони називали «культурним марксизмом».

Див. також

Франкфуртська школа Антисемітизм Ліві Антикомунізм Антифа

Примітки