Джейн Ейр () — головний персонаж роману «Джейн Ейр» (1847) британської письменниці Шарлотти Бронте.
Зовнішність Джейн Ейр описана як непримітна молода дівчина, яка зовні нагадує неземну істоту, ельфа. Себе вона вважає «бідною, непоказною та маленькою». Містер Рочестер одного разу говорить про те, що вона має карі очі, але насправді у Джейн вони зелені.
Життєпис
Дитинство Батьки Джейн, містер и місіс Ейр, померли невдовзі після народження дочки. Дівчинку вдочерив брат матері містер Рид. На смертному ложі він заставив поклястися свою дружину Сару опікати племінницю, що є сущим покаранням для місіс Рид, але тітка не злюбила її з першої хвилини появи в будинку. Після смерті дядьки, життя Джейн в будинку Ридов стала нестерпним: постійні приниження, образи і сутички з двоюрідними братом Джоном і сестрами Елізой і Джорджианой, котрих науськала тітка.
У десятирічному віці тітка відправляє таки нелюбиму племінницю з очей подалі, а точніше, до Ловудської школи-притулку, представивши Джейн наставнику як брехуху і притвору. Джейн на підвищених тонах заявляє тітці, що все життя її ненавиділа — а якби вона була брехухою, сказала б, що любить тітку і дякує їй за щасливе дитинство. Тітка і племінниця розлучаються ворогами.
Навесні в притулку розігрується епідемія тифу і дівчата, що ослабли здоров'ям, вмирають одна за одною, в тому числі і Елен. Перед смертю подруга каже Джейн: «Я вірю і сподіваюся: я йду до Бога». Ці слова та умиротворення, з якими Елен приймає свою швидку кончину, сильно впливають на християнське сприйняття світу дівчинки.
Юність Джейн виросла. Директриса міс Темпл, що була всі ці роки єдиним другом дівчини, виходить заміж і покидає Ловуд. Міс Ейр дає об'яву про пошук роботи і отримає місце гувернантки в маєтку Торнфилд. Вона припускає, що буде обучати дочку (Адель Варанс) місіс Фейрфакс, но дізнається, що та лише економка, домоправителька, власником же є якийсь містер Едвард Ро́честер. Місіс Фейрфакс попереджає Джейн, що хазяїн рідко буває дома і вона буде бачити його нечасто.
Вперше Джейн зустрічає Рочестера, гуляючи недалеко від маєтку в сутінках. Не побачивши дівчину через туман і намагаючись не розчавити її конем, господар будинку падає зі скакуна і пошкоджує кісточку. Джейн допомагає йому дістатись коня, хоча тоді ще не знає, що це за чоловік. Лише повернувшись із прогулянки, Джейн дізнається, що це був Рочестер. Домовласник жартома стверджує, що міс Ейр — відьма, що зачарувала його коня.
Коли Джейн повернулася від тітки після похорону, Бланш поїхала додому. Рочестер розкриває перед Джейн свої плани, що він зовсім не збирався одружитися з гордячкою Бланш. Слідує зізнання Рочестера в любові до Джейн, а потім і підготовка до весілля. Однак перед самим вівтарем дівчина має дізнатися, що її обранець вже одружений. Його законна дружина, Берта, буйнозмішана в третьому поколінні. Рочестер із розпачом розповідає Джейн історію його сімейного життя з Бертою — лише після одруження Едвард дізнався про психічне захворювання коханої. Тоді він вирішив убезпечити її і від неї, розмістивши на горищі і влаштувавши наглядачку Грейс Пул.
Сент-Джон любить місцеву дівчину Розамунд Олівер, але долає пристрасть до юної красуні, стверджуючи, що вона не стала б доброю дружиною місіонеру (ким він збирається стати). Пізніше священик дізнається справжнє ім'я Джейн і розповідає їй про те, що її померлий дядько Джон Ейр (проживав на Мадейрі), залишив їй спадщину в двадцять тисяч фунтів, а матінка Ріверс приходиться сестрою Джону Ейру, і тоді він, Мері і Діана — двоюрідні брат і сестра Джейн. Страшно втішена раптовою спорідненістю, Джейн ділить спадок порівну. Весь цей час Сент-Джон уважно спостерігає за новонабутою сестрою. Незадовго до від'їзду пастор просить Джейн вийти за нього заміж, бо вона, як ніхто, підходить для ролі дружини місіонера. Після недовгого опору Джейн погоджується їхати з ним до Індії, але не стати його дружиною. Однак це не влаштовує Ріверса і він майже вмовляє її, коли в останню мить вона чує голос Рочестера, що донісся звідкись, і кличе її — «Джейн, Джейн, Джейн». Дівчина нічого не знає про долю коханого і, бажаючи побачити його, швидше повертається назад у Торнфілд. Але на місці колись величного маєтку залишилося лише почорніле каміння. Як пізніше дізнається Джейн, невдовзі після її зникнення Берта підпалила будинок, а сама зістрибнула з даху. Намагаючись урятувати дружину, Рочестер осліп і втратив кисть лівої руки. Розпізнавши його нове місце проживання, вона негайно прямує туди і знаходить коханого у пригніченому стані духу.
Джейн і Едвард возз'єднуються, і пара грає весілля. А по закінченні двох років к чоловіку поступово повертається зір, і він може бачити свого первістка.
Література