Лицарська школа (Академія Шляхетного Корпусу Його Королівської Величності та Речі ПосполитоїJarosław Gdański, Mariusz Machynia, Czesław Srzednicki, Kamil Stepan, Wojsko Koronne. Formacje Targowicy, szkolnictwo wojskowe. Varia, Uzupełnienia, Kraków 2003, s. 65., ) — державна школа, заснована 15 березня 1765 року у Варшаві королем Станіславом Августом Понятовським, що утримувалася з державної скарбниці. Школа розташовувалася у Казимирівському палаці у Варшаві.

Ім'я Школа мала багато назв: Академія Шляхетного Кадетського Корпусу Його Величності та Речі Посполитої, Королівський Кадетський Корпус, Королівська Рота Кадетів. Також зустрічається у літературі назва Лицарська Школа Кадетів Його Величності та Речі Посполитої імені Й. П..

Історія Станіслав Август Понятовський після вступу на польський престол 7 вересня 1764 року дав обіцянку заснувати її у статтях Pacta Conventa: створити лицарську школу для молодих шляхтичів та пильно стежити за її належним навчанням. Король започаткував школу 15 березня 1765 року у Варшаві, але організація школи тривала ще кілька років.

Спочатку школа називалася Шляхетною академією Кадетського корпусу, а в розмовній мові була відома як Лицарська школа. У лютому 1766 року за королівським наказом Королівська кадетська рота та Артилерійська кадетська рота були об'єднані в єдиний Королівський кадетський корпус.

Академія фінансувалася з державної скарбниці, що регулювалося постановою Сейму 1766 року, яка забезпечувала на її утримання щорічно 400 000 польських злотих з коронної скарбниці та 200 000 з литовської скарбниціVolumina Legum, t. 7 s. 204n, f. 463n.. Ця сума призначалася для утримання та навчання 200 кадетів з біднішої шляхти, з яких 2/3 походили з територій Корони Польського Королівства та 1/3 з Великого князівства Литовського. На самому початку школа також отримувала одноразову королівську субсидію у розмірі 600 000 польських злотих.

Протягом 30 років своєї діяльності вона навчила приблизно 650 кадетів та близько 300 студентів-заочників. Її було закрито 30 листопада 1794 року за рішенням влади, що займалася розділом, після падіння повстання Костюшка.

Освітні цілі Князь Адам Казимир Чарторийський визначив їх у промові до кадетів у 1766 році: «Ви повинні заселити свою Вітчизну, яка перебуває в найжалюгіднішому стані, громадянами, ревними до її слави, до збільшення її внутрішньої могутності та зовнішньої поваги, до покращення уряду, який перебуває в найгіршому вигляді. Нехай ці благородні амбіції ведуть вас до зміни старого устрою Країни». У 1765 році він заснував Товариство письменників у Польщі, метою якого було видання підручників та книг для Лицарської школи.

У «Правилах для Лицарської школи князь Чарторийський писав про взірець кадета: «Він повинен любити свою батьківщину та її благо понад усе та готувати себе до того, щоб бути здатним присвятити себе служінню їй, він повинен бути доброчесним, сповненим поваги до начальників, милосердя та любові до рівних, а також уважності до нижчих».

Місією школи була підготовка молоді до військової служби та виконання цивільних обов'язків. Керівним принципом її створення було «освіта суспільства через освіту особистості», що передбачало навчання молоді та прищеплення їй широкого кола загальних знань. Вона певною мірою була аналогом прусських лицарських шкіл, заснованих Фрідріхом II, та сучасних адміністративних шкіл (наприклад, французької École nationale d'administration).

Шеф/комендант корпусу Шефом Шкільного корпусу був король Станіслав Август Понятовський. Його комендантом був маршал Литовського трибуналу, командувач Литовської гвардії та генерал Подільської землі князь Адам Казимир Чарторийський. Він також був автором одного з фундаментальних підручників: «Правила для Лицарської школи». Заступником коменданта школи, відповідальним за економічні та фінансові питання, спочатку був князь Август Казимир Сулковський, а пізніше князь Фредерік Юзеф Мошинський.

Після повстання Костюшка комендантом був генерал-майор Ігнацій Водзинський (ад'ютант короля Станіслава Августа), який офіційно обійняв цю посаду 30 листопада 1794 року.J. Piłatowicz, Szkolnictwo wojskowe na ziemiach polskich do 1795 roku, Siedlce 2018, s. 253.

Учителі Персонал школи складався з цивільних та військових викладачів. Військовий склад включав старших офіцерів (комендант, віце-комендант та три полковники) та молодших офіцерів (бригадирів у званні капітана, віце-бригадирів у званні поручника та молодших бригадирів у званні другого лейтенанта або хорунжого).

Професори та метри (учителі, особливо танців, музики та мов) відповідали за освіту та викладання невійськових предметів. Спочатку більшість учителів були французами та німцями, пізніше також поляками, часто випускниками Лицарської школи.

Деякі професори/метри:

Юзеф Водзінський — директор військової підготовки, Філіп Ордутовський — перший науковий керівник, Миколай Шопен — вчитель французької мови, Джон Лінд (англієць) — випускник Оксфордського університету, автор програмної концепції Лицарської школи, Крістіан Пфляйдерер (німець) — професор математики, згодом науковий керівник, Юзеф Франковський — професор математики, фізики та хімії, автор підручника «Про заснування Калішської лицарської школи», Луї д'Овіньї (французький) — учитель танців.

Учні У школі навчалися хлопчики зі знатних родин, зазвичай із середнім достатком, віком від 16 до 21 року, яких приймали на трирічний курс. Починаючи з 1768 року, також були організовані молодші п'ятирічні курси для юнаків віком від 8 до 12 років. Випускники цих класів потім отримували кваліфікацію для подальших дворічних курсів у військовій або юридичній галузях.

Відомі учні:

Станіслав Фішер — генерал, начальник штабу армії Варшавського герцогства. Маврицій Гауке — генерал артилерії Польської армії Королівства Польського, міністр, який очолює Урядову військову комісію Королівства Польського. Юзеф Вронський — математик, фізик, філософ, економіст і юрист. Якуб Ясинський — генерал-лейтенант Литовської армії, політичний діяч, поет та інженер. Кароль Отто Князевич — генерал, учасник повстання Костюшка, один з командирів польських легіонів в Італії, творець і командир Дунайського легіону, учасник наполеонівської кампанії, еміграційний активіст. Тадеуш Костюшко — генерал польської та американської армій, військовий інженер, керівник повстання Костюшка. Фредерік Юзеф Мошинський — Референдар великий литовський, Секретар великий литовський, Великий маршал коронний, генерал. Юліан Урсин Нємцевич — польський драматург, романіст, поет, історик, мемуарист, публіцист та перекладач. Казимир Нестор Сапіга — князь, генерал литовської артилерії, маршал конфедерації Великого князівства Литовського. Кароль Сераковський — генерал артилерії, професор геометрії та архітектури. Міхал Сокольницький — генерал польської армії, військовий інженер, політик, автор наукових трактатів та винаходів у галузі техніки. Юзеф Совінський — польський генерал, командувач оборони редуту на Волі у Варшаві у 1831 році.

Вісімнадцять його вихованців згодом стали депутатами та учасниками Чотирирічного сейму (1788—1792).

Після спалаху повстання 1794 року у складі підрозділів Т. Костюшка воювало 34 кадети.

Структура Спочатку було вісім класів, пізніше сім. Крім того, були дивізії (по 40 кадетів у кожній) та бригади (по 20 кадетів у кожній). У 1770 році було створено найменший підрозділ — декурію з п'яти осіб, якою командував декуріон, обраний з числа найкращих кадетів. Декурія була самоосвітнім закладом, що залучав широке коло молоді.

Інфраструктура

Король Станіслав Понятовський призначив свій Казимирівський палац кадетськими казармами. Школа також мала власну друкарню, якою спочатку керував Вавжинець Міцлер де Колоф, пізніше Адам Герик Подебранський, а потім французький друкар і видавець Пьотр Дюфур. Товариство польських письменників видавало там підручники та твори, що використовувалися в освіті. Школа також видавала патріотичний журнал «Поляк Патріот».

Тут також розміщувалася бібліотека на 12 000 томів, включаючи багато наукових праць.

Навчальна програма У перший період свого існування школа мала лише військовий характер, і навчання велося в цій галузі. У 1768 році навчальну програму було реформовано, і академію перетворили на середню загальноосвітню школу, завданням якої було навчання не лише офіцерів, а й представників державної служби.

Програма була розроблена у співпраці з англійцем Джоном Ліндом і передбачала загальну освіту протягом трьох або п'яти років, з сильним акцентом на іноземні мови. Курс тривав загалом сім років і був розділений на два етапи: п'ятирічний курс загальної освіти та дворічний підготовчий курс до військової або цивільної служби.

На практиці семирічний навчальний курс поділявся на три періоди. Перший дворічний період включав два наймолодші класи: сьомий і шостий, які були базовими за своєю природою. Їхньою метою було підготувати учнів до школи та доповнити їхні базові знання. Це був так званий новіціат. Протягом цього періоду кадетів навчали іноземним мовам: латині, французькій та німецькій, а також основам арифметики, письма, фехтування та танців. На другому році навчання більше зосереджувалося на читанні та обговоренні творів польських та іноземних письменників.

Другий період охоплював три послідовні класи: п'ятий, четвертий та третій, протягом яких завершувалася програма середньої школи. Курсанти присвячували цей трирічний період загальній історії та історії Польщі, а також вивчали географію, природничу історію, математику, логіку, фізику, військову архітектуру, малювання та механіку. Також продовжувалося вивчення мов. Поряд з наукою та технікою, велика увага приділялася читанню та ознайомленню учнів з польською літературою. Латинська мова, друга офіційна мова Речі Посполитої, викладалася поряд з польською.

Протягом останніх двох років учні другого та першого класів готувалися до військової кар'єри або державної служби. Окрім вищезгаданих предметів, військові кандидати навчалися військовій інженерії, архітектурі, будівництву фортифікацій, тактиці, артилерії та спеціалізованій військовій підготовці. Кандидати на державну службу, навпаки, навчалися праву. Вони вивчали право та конституції Корони Польського Королівства та Великого князівства Литовського. Вони також вивчали камерну музику, вивчення адміністрування та управління. Незалежно від їхньої спеціалізації, їхня освіта доповнювалася фехтуванням (а саме мистецтвом володіння шаблею чи мечем), верховою їздою, танцями, а іноді навіть музикою. Ці предмети називалися «мистецтвом». Цей поділ чітко вказував на те, що курсантів готували до двох сфер: військової служби та роботи на державних цивільних посадах.

Студенти також підлягали військовій дисципліні та були зобов'язані дотримуватися певного щоденного розпорядку: підйом о 6 ранку, потім меса та заняття.

Програма військової підготовки була описана так: «передбачала вивчення військової інженерії та тактики, стройової підготовки, фехтування, поводження зі зброєю, марші та польові навчання. Курсантів також ознайомлювали з принципами організації військ і великих військових операцій, а також з термінологією та теоретичною військовою літературою. Лекції та вправи, що проводилися в школі, мали на меті виховати в курсантів швидку орієнтацію, винахідливість і вміння керувати діями війська. Перевіркою цих навичок були польові заняття та вправи на полі».

Однострій