Тере́нтій Самсо́нович Квіркве́лія (, знаний під літературним псевдонімом Терентій Гранелі ; , Цаленджіха, Кутаїська губернія — , Тифліс) — грузинський поет і есеїст, художник-графік.

Біографія

Народився 1897 року (за іншими відомостями — 1898) року в бідній селянській родині Самсона Квірквелія. У сім років втратив матір, вона померла під час пологів, залишивши двох дочок і сина під опікою батька. Незабаром батько вдруге одружився, і мачуха, Дарія Мебонія, поставилася до прийомних дітей як до рідних і особливо любила Терентія, який запам'ятав це батьківське тепло на все життя. У сім'ї рано помітили обдарованість хлопчика і віддали його до початкової школи, а місцевий меценат і громадський діяч Яків Шанава прищепив хлопчикові любов до читання і дозволив користуватися своєю бібліотекою, де юний Терентій познайомився з класикою світової літератури.

Закінчивши початкову школу в Цаленджіха, 1918 року переїхав до Тбілісі і вступив там на освітні курси Шалви Нуцубідзе, закінчивши їх 1920 року. Працював на залізниці зчіпником, потім кондуктором, пізніше влаштувався кур'єром у газету «Сахалхо сакме» (Народна справа), захопився написанням віршів.

У газеті його талант 1918 року помітив Симон Каухчишвілі, що працював там же, і допоміг з першою публікацією віршів Гранелі.

1919 року вибрав собі літературний псевдонім Гранелі. Його сестри вважали, що псевдонім походив від латинського слова granum (зерно), проте є і версія, що псевдонім міг бути пам'яттю про нещасне кохання Терентія до італійської співачки, на прізвище Гранеллі, яка виступала в ті роки в Тбілісі.

1919 року публікуються його вірші у тбіліських журналах, а у 1920 і 1921 роках — видаються дві збірки віршів, які тепло зустріли читачі.

Захоплено зустрів революцію в Росії, побачивши в ній можливість для відродження грузинської самосвідомості та державності, вітав створення Грузинської демократичної республіки. Повалення демократичного уряду Грузії 1921 року і репресії зробили його противником влади більшовиків, що можна простежити за його соціальною лірикою тих років. 1924 року вийшла друком збірка його віршів «Memento mori», яка стала вершиною його творчості і заслужила захоплені відгуки сучасників, зокрема Галактіона Табідзе та Василя Барнові.

З 1928 року постійно боровся з депресією, що посилювалася неприйняттям його творчості в офіційній радянській літературі.

Помер 1934 року в Тифлісі, у бідності, і був похований друзями на цвинтарі Петра та Павла. Його сестри Маша та Зозія поставили кам'яний надгробок на його могилі й багато років доглядали її. 1987 року останки поета перенесли до Пантеону діячів культури в Дідубі. Рукописні вірші Гранелі зберігалися в його сестер і згодом вони їх передали до літературного музею імені Леонідзе. Значна частина спадщини Терентія Гранелі досі не опублікована, зокрема його малюнки, що зберігаються у запасниках музеїв.

Бібліографія та переклади За життя Терентія Гранелі, окрім численних публікацій окремих віршів у журналах і газетах, видали п'ять збірок його віршів:

(პანაშვიდები), Тбілісі, 1920 Жалобні рядки (სამგლოვიარო ხაზები), Тбілісі, 1921 (სულიდან საფლავები), Тбілісі, 1922 Memento mori, Тбілісі, 1924 Вірші (ლექსები), Тбілісі, 1926

За радянських часів інтерес до творчості Гранелі поступово згас після його смерті і відновився в 1970-х роках, важливу роль відіграв письменник і літературний критик , підготував до видання кілька збірок поета і докладно досліджував його творчість у низці публікацій.

Примітки

Література

Посилання