3-я міська гімназія імені Цісаря Франца-Йосифа I — колишня гімназія у Львові.

Історія У період австрійського правління заклад був найстарішою школою з польською мовою викладання у Львові. До її створення в місті існували лише дві гімназії — з німецькою та руською (українською) мовами навчання. Згодом у Львові діяли три гімназії: Академічна (з руською мовою; № I), II гімназія (з німецькою мовою) та III гімназія (з польською мовою).

Школа була заснована завдяки зусиллям намісника Галичини Агенора Голуховського. 1 листопада 1850 року було відкрито паралельні польські класи (I–IV), виділені з німецькомовної II гімназії. Спочатку філія працювала в приміщенні міської ратуші, згодом — у кам'яниці на Катедральної площі біля каплиці Боїмів.

У 1857 році філія отримала ім'я імператора Франца Йосифа I. У 1858 році вона стала самостійним закладом під назвою «Ц. К. Гімназія імені Франца Йосифа у Львові» з гарантованим правом викладання польською мовою. У 1863 році заклад отримав статус повної вищої гімназії. Протягом певного часу школа орендувала приміщення в кам'яниці «Під Гускою» (вул. Бляхарська, 13) та в монастирі бернардинів (вул. Валова, 18).

19 вересня 1876 року відбулося урочисте відкриття нової будівлі гімназії, збудованої коштом міста на місці руїн костелу і монастиря кармелітів. Нова резиденція розташовувалася за адресою: вулиця Галицька, 5 (на розі з вул. Кам'яною, пізніше — вул. Кубалі; сучасна адреса — вул. Князя Романа, 5). Проєкт будівлі розробив архітектор Юліуш Гохбергер. На фасаді були встановлені статуї роботи Тадеуша Баронча, що зображували Миколая Коперника, Адама Міцкевича, Тадеуша Чацького, Юзефа Максиміліана Оссолінського, Анджея Снядецького та Яна Длугоша.

III гімназія стала «матір’ю» для інших львівських шкіл, оскільки з її структур виокремилися:

IV гімназія (1876), V гімназія (1892), VII гімназія (1897).

Під час Першої світової війни та польсько-українських боїв 1918 року заняття переривалися, а будівля використовувалася як казарми. У 1919 році школу було перейменовано на «III Державну гімназію імені короля Стефана Баторія».

У міжвоєнний період школа мала класичний профіль навчання. У 1937 році внаслідок освітньої реформи заклад було перетворено на чотирирічну гімназію та дворічний ліцей. До 1939 року школа розташовувалася за адресою: вул. Стефана Баторія, 5 (нині вул. Князя Романа). Сьогодні в цій будівлі розташований навчальний корпус Національного університету «Львівська політехніка».

Архітектура Будівля займає наріжну ділянку, на куті вул. Князя Романа (на неї виходить її головний фасад) та вул. Шухевича (боковий фасад). Будинок триповерховий, цегляний, тинькований, оформлений рустом, в плані - L-подібний.

Головний фасад є симетричним. Вісь симетрії підкреслена потужним виступом центрального ризаліта, членованого пілястрами, з трьома великими арковими вікнами актового залу. В нішах під карнизом вміщені повнофігурні скульптурні портрети діячів польської культури. Фасад завершений повним антаблементом.

Внутрішнє планування коридорне, з двостороннім розміщенням покоїв.

В комплексі інтер'єрів найбільшим є актовий зал з кесонованою стелею і ліпним декором стін. В оформленні вестибулю використано мармур.

Директори

Францішек Шинґлярський (1858–1864) Анджей Моровський (1864–1868) Станіслав Собеський (1868–1872) Анджей Оскард (1872–1874) Зигмунт Самолевич (1874–1889) ... Адольф Беднаровський (1926–1935) Владислав Ходачек (в.о. директора з 1938)

Відомі вчителі та випускники

Вчителі Серед педагогів школи були:філософ Казимир Айдукевич, математик Стефан Качмаж, фізик Зигмунт Клеменсевич, літературознавець Генрик Копія.

Випускники

Казимир Айдукевич — філософ і логік. Освальд Бальцер — історик права. Владислав Бандурський — єпископ. Владислав Сікорський — генерал, прем'єр-міністр Польщі в екзилі. Еугеніуш Квятковський — міністр економіки II Речі Посполитої. Роман Інґарден — філософ-феноменолог. Кароль Іжиковський — письменник і критик. Станіслав Кентшинський — історик і дипломат. Ян Пірацький — міністр і юрист. Здислав Жигульський — історик мистецтва.

Примітки