Хімічний завод у Варедо – колишнє підприємство хімічної промисловості на північному заході Італії.
Завод з виробництва віскози потужністю 1 тисячі тонн на рік відкрила у Варедо в 1925-му компанія Societa Anonima Seta Artificiale Varedo, а вже у 1927-му його викупила Società Nazionale Industria e Applicazioni Viscosa (SNIA Viscosa). Остання розробила новий тип волокна із коротких волокон – штапельне, та в другій половині 1930-х довела потужність майданчику до 23 тисяч тонн на рік (з них 20 тисяч тонн штапельного).
Технологія випуску штучного віскозного волокна передбачала обробку целюлози каустичною содою, а потім сіроквуглецем з отриманням ксантогенату целюлози, його обробку тією ж каустичною содою з перетворенням на пастоподібну віскозу та завершальний етап переробки у коагуляційних ваннах за допомогою розчину на основі сульфатної кислоти. З огляду на це завод мав такі базові хімічні виробництва, як:
- продукування сульфатної кислоти, яке первісно здійснювали шляхом спалювання піритів. З плином часу сировиною стала сірка (яку у все більших обсягах виробляла світова нафтогазопереробна промисловість);
- виробництво сірковуглецю, що відбувалось у електропечах з сірки та деревного вугілля.
Супутнім продуктом віскозного виробництва був сульфат натрію, що продавався на ринку.
В першій половині 1950-х SNIA узялась за принципово новий напрям синтетичного волокна. У її експериментальному центрі в Чезано-Мадерно (кілька кілометрів на північ від Варедо) провели відповідні дослідження і з 1954-го у Варедо стартувало виробництво поліамідного волокна нейлону-6 під торговою маркою Lilion (первісно воно мало потужність лише 1 тонна на добу, проте в подальшому пройшло численні розширення). Невдовзі SNIA розробила власний метод отримання мономеру нейлону-6 – капролактаму, і в 1963-му запустила його виробництво на майданчику в Торвіскозі (поблизу Венеції). Звідти капролактам надходив на полімеризацію до Чезано-Мадерно, а далі до Варедо для перетворення на волокно.
В подальшому асортимент майданчику доповнили поліестерним волокном. Необхідні для цього напряму диметитерефталат та етиленгліколь доправляли до Варедо автотранспортом та у залізничних цистернах відповідно.
З плином часу ринкова та конкурентна ситуація для SNIA погіршилась, так що в 1980 та 1982 роках довелось закрити виробництва поліестеру та віскози у Варедо.
З 1994-го завод належав Nylstar – спільному підприємству SNIA та французької Rhone-Poulenc.
В 2003-му закрили і останній напрям поліамідного волокна.
Примітки