Володимир Любомирович Брославський (позивний «Хорват»; 22 квітня 1979, Бережани, Тернопільська область — 20 вересня 2025, Лугівка, Сумська область) — український історик, науковець, військовослужбовець, старший лейтенант 105 ОБрТрО Збройних сил України, учасник російсько-української війни. Кандидат історичних наук (2007), доцент. Кавалер ордена «За мужність» III ступеня (2025, посмертно). Почесний громадянин міста Тернополя (2025, посмертно).
Життєпис Володимир Брославський народився 22 квітня 1979 року в місті Бережанах на Тернопільщині.
У 1996 році з відзнакою закінчив навчання в Бережанській загальноосвітній школі № 1. Вже під час навчання на першому курсі історичного факультету Тернопільського педагогічного інституту очолив науково-видавничий відділ історичного факультету «Літопис». Починаючи з четвертого курсу, поєднував навчання з роботою у виховному відділі університету.
Науково-педагогічна діяльність У 2001 році із відзнакою закінчив університет, де й залишився працювати. Свою професійну діяльність розпочав на історичному факультеті, згодом перейшов до наукового відділу; водночас працював доцентом кафедри історії України історичного факультету ТНПУ. Від 2004 року очолював раду молодих вчених і спеціалістів вишу. У подальшому обіймав керівні посади в адміністрації університету: від 2006 року був начальником відділу виховної роботи, а від 2013 року — відділу в справах молоді.
У 2012 році став засновником освітнього порталу «Академія». Від грудня 2014 року був керівником ГО «Інститут модернізації суспільства».
У липні 2018 року представляв університет на Міжнародному форумі ректорів у місті Шеньян (провінція Ляонін, КНР). Починаючи з 2019 року, відповідав за розвиток співпраці між ТНПУ та Шеньянським педагогічним університетом, а також обіймав посаду координатора Інституту Конфуція при ТНПУ.
Був учасником Помаранчевої революції, Революції гідності. Спрямовував зусилля на розвиток активності молодіжного середовища та підтримку студентського самоврядування.
Автор наукових праць з історії та права. Активно долучився до становлення проєкту «Історія адвокатури України». Організовував профільні конкурси для молодих учених та здійснював редакційно-видавничу підготовку збірника матеріалів круглого столу «Адвокатура України: минуле і сучасність». Співпрацював із Центром досліджень адвокатури і права НААУ, підготувавши двох фахівців у галузі адвокатської біографістики.
Російсько-українська війна У 2015–2016 роках як доброволець брав участь у бойових діях у складі 56-ї окремої мотопіхотної бригади, де командував відділенням у гаубичному дивізіоні.
У 2019 році підписав контракт резервіста зі 105-ю окремою бригадою територіальної оборони. З початком широкомасштабного російського вторгнення, від 25 лютого 2022 року, у складі бригади виконував бойові завдання на різних напрямках. Проходив службу в розрахунку зенітної установки, згодом — у підрозділі контрдиверсійної боротьби на Донеччині та Харківщині. Пізніше у складі мінометної батареї брав участь у боях на сході України та Сумщині.
Загинув 20 вересня 2025 року поблизу села Лугівці на Сумшині, рятуючи життя побратимів.
24 вересня 2025 року в Тернополі відбулася церемонія прощання; в університеті для викладача пролунав останній дзвінок. Похований 25 вересня 2025 року на Пантеоні Героїв Микулинецького цвинтаря у Тернополі.
Залишилися дружина, донька та син.
Нагороди орден «За мужність» III ступеня (25 грудня 2025, посмертно) — за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов'язку; Почесний громадянин міста Тернополя (2025, посмертно); Почесний нагрудний знак начальника Генерального штабу — Головнокомандувача Збройних Сил України «За взірцевість у військовій службі» ІІІ ступеня.
Вшанування пам'яті 1 жовтня 2025 року було зареєстровано електронну петицію до Президента України про присвоєння Володимиру Брославському почесного звання «Герой України» (посмертно).
Примітки
Посилання