«Марш Україна» (також відома як «Чорними хмарами») — українська патріотична пісня-марш, створена у 1943 році. Автором тексту є поет Іван Багряний, музику написав композитор і керівник капели бандуристів Григорій Китастий. Композиція була одним із найпопулярніших маршів Української Повстанської Армії (УПА).
Історія створення Пісня виникла під час гастрольного туру Української капели бандуристів Галичиною. У місті Турка наприкінці 1943 року відбулася зустріч Григорія Китастого з Іваном Багряним, що призвело до написання серії воєнних пісень. Твір створювався для підняття бойового духу вояків і виконувався капелою безпосередньо в місцях базування повстанських загонів.
Характеристика твору
Музика: Твір має енергійний маршовий ритм (дводольний метр) та закличні інтонації. Виконується чоловічим хором у супроводі бандур. Текст: Поезія описує розорену війною Україну та закликає до боротьби за незалежність. У тексті згадуються історичні постаті: Богдан Хмельницький, Іван Мазепа, Петро Дорошенко, Симон Петлюра та Тарас Шевченко. Географічні межі країни визначені «від тихого Дону до синіх Карпат».
Варіанти тексту
Чорними хмарами вкрита руїна, Вітер на згарищах грізно гуде. Як дика пустеля, лежить Україна, Тужить дівчина і месника жде.
Приспів: Раз-два, до бою! Не шкодуй собою, Меч піднеси і навідліт бий! Бий до останньої краплі, набою, Бий за Вітчизну, поляж головою! За Україну — вперед! Вперед, вперед, бий, бий, бий!
Грізно реве невблаганна стихія, Нас вже до ями на смерть привели. Та тільки не знали напасники злії, Як, захищаючись, б'ються орли.
Приспів:
З нами пройшли через муки й тортури, Як приклад великий, як жертви за нас, Великі звитяжці: Мазепа й Петлюра, Петро Дорошенко, Богдан і Тарас.
Приспів:
За немовлят, за глум і руїни, За матерів і румовища хат — Вставай, Україно, могутня, єдина, Від тихого Дону до синіх Карпат!
Приспів:https://www.youtube.com/watch?v=_VEl1kIxHOY.
Чорними хмарами вкрита руїна, Вітер на згарищах грізно гуде. Мов дика пустеля, лежить Україна, Тужить дівчина і месника жде.
Приспів: Раз-два, до бою! Не шкодуй собою, Меч піднеси і навідліг бий! Бий до останньої кулі й набою, Бий за Вітчизну, поляж головою! За Україну — вперед! Вперед, вперед та бий, бий, бий!
Грізно реве невблаганна стихія, Нас вже до ями на смерть привели. Та тільки не знали нападники злії, Як, захищаючись, б'ються орли.
Приспів:
З нами пройшли через муки й тортури, Як приклад великий, як жертви за нас, Великі звитяжці: Мазепа й Петлюра, Петро Дорошенко, Богдан і Тарас.
Приспів:
За немовлята, за глум і руїну, За сльози вдовиць, за румовища хат — Вставай, Україно, могутня й єдина, Від тихого Дону до синіх Карпат!
Приспів:https://www.youtube.com/watch?v=kv1RtFkvsJE.
Виконавці та сучасне значення Першим відомим аудіозаписом твору стало виконання Української капели бандуристів імені Тараса Шевченка під орудою самого автора музики — Григорія Китастого (запис 1975 року, Детройт).
Після тривалої заборони в радянський період пісня повернулася в український культурний простір наприкінці 1980-х років.
У 2009 році гурт «Хорея Козацька» випустив запис маршу у складі альбому «Carmina Sarmatica». Твір також увійшов до сольного репертуару Тараса Компаніченка.
У 2017 році рок-версія маршу у виконанні гурту «Гайдамаки» та Тоні Матвієнко стала саундтреком до фільму «Червоний. Без лінії фронту».
Після початку повномасштабного російського вторгнення у 2022 році пісня набула масової популярності в соціальних мережах. Найбільшого поширення у відеороликах набув запис у виконанні гурту «Хорея Козацька» та Тараса Компаніченка. Через згадки історичних діячів Перших визвольних змагань у користувацькому контенті твір часом помилково асоціювали з добою УНР, хоча марш був написаний у 1943 році та належить до спадщини УПА й українського підпілля часів Другої світової війни.
Примітки