Дорожня решітка для худоби — це перешкода, що встановлюється на автомобільній чи залізничній дорозі для запобігання проходу худоби, такої як вівці, велика рогата худоба, свині, коні або мули. Такі решітки зазвичай встановлюються перед проходом в огорожі пасовища і є альтернативою встановленню воріт, які потрібно було б відкривати та закривати під час проїзду транспортного засобу.

Опис Перешкода являє собою поперечну решітку з прутків або труб, міцно прикріплених до землі по обидва боки, зазвичай над заглибленням у землі. Проміжки між цими прутками достатньо широкі для того, щоб нога тварини могла пройти всередину, але достатньо вузькі, щоб не перешкоджати проїзду колісного транспортного засобу або проходу людини. Оскільки тварини названих вище видів дуже неохоче ходитимуть по таких решітках, це забезпечує ефективний бар'єр проти них, у той же час не перешкоджаючи колісним транспортним засобам.

Оскільки зазвичай такі огорожі є саморобними, існує велика різноманітність конструкцій, які можуть відрізнятися залежно від місцевих умов. Матеріал решітки залежить від ваги, яку вона повинна витримувати. Дослідження решіток для худоби у Флінт-Гіллс, штат Канзас, показало, що 80 % з них були виготовлені з труб, решта — з залізничних рейок, двотаврових балок, дощок тощо. Ширина/діаметр прутів варіювалася від 38 до 165 мм, відстань між ними — від 44 до 203 мм; кількість прутів на сітці — від 4 до 22. Довжина решіток становила від 2,4 до 9,1 м, ширина — від 1 до 3 м. Заглиблення під решіткою мало глибину від 0 (тобто решітка просто лежала на землі) до 2,5 м.

Розміщена готова решітка з бетону щільністю 4000 psi (28 МПа) і з товщиною прутка 16 мм може витримувати навантаження транспортних засобів до 15 т на вісь.

Історія

Сучасну решітку для худоби на автодорогах винаходили незалежно один від одного кілька разів на Великих рівнинах Сполучених Штатів приблизно в 1905—1915 роках, а подібний пристрій для залізниць відомий щонайменше з 1836 року. Кам'яні ж перелази з аналогічною метою використовувалися у Британії ще доримські часи. Стаття стверджує, що перша відома решітка для худоби на нерейковій дорозі була встановлена у 1881 році в окрузі Арчер, штат Техас, на дорозі для диліжансів між Арчер-Сіті та Генрієттою.

15 січня 1915 року Бюро патентів і товарних знаків США видало Вільяму Гікі з Ріно, штат Невада, патент США № 1125095A на дорожню решітку для худоби. Термін дії цього патенту закінчився у 1932 році. Саморобні бетонні решітки для худоби відомі з 1940-х років.

У наші дні доступні комерційні збірні залізобетонні версії — наприклад, компанія «Smith Cattleguard», що базується у Вірджинії, між 1960 і 1980 роками продала понад 15 000 таких огороджень. Також від багатьох виробників широко доступні комерційні решітки зі сталі, деякі пропонують поліетиленові варіанти з арматурними стрижнями.

Схеми для самостійного виготовлення огороджень з дерева та бетону доступні на веб-сайті Центру альтернатив при Університеті Міссурі в США, а компанія публікує посібники з самостійного виготовлення решіток зі сталевих труб. Посібники містять схематичні креслення, а також супровідні інструкції.

Існує решіток для худоби: BS4008:2006. В США такі стандарти розробляє Американська асоціація державних службовців автомобільних доріг та транспорту (AASHTO), яка надає рекомендації щодо номінального навантаження для решіток для худоби, які використовуються на дорогах загального користуваня.

Поширення і назви Решітки для худоби поширені по всьому світі. Особливо широко вони застосовуються на Заході США, в Канаді, Австралії, на Шотландському високогір'ї, у національних парках Англії та Вельсу, тощо. У Лапландії решітки також використовуються для запобігання потраплянню оленів, що пасуться на на огороджені території, такі як дорожні ділянки чи лісопильні, або перетину міжнародних кордонів.

У Великій Британії, Ірландії та Південній Африці таку решітку називають «cattle grid» («решітка для худоби»). В США вона також відома під назвами «cattle guard» («сторож для худоби»), на Південному сході — «vehicle pass» або «stock gap»; на Північному заході — «Texas gate» («техаські ворота»); також відомі численні інші назви. У Бразилії та Венесуелі її називають «mata burro» (буквально «вбивця ослів») є кращою назвою в Бразилії, в Аргентині — «guarda ganado» («доглядач за худобою»), у Новій Зеландії — «cattle stop». Канадці використовують назви «pit gate» («ямні ворота») «Texas gate», а «cattle guard» у Канаді стосується переважно таких перешкод на залізничних коліях.

Ефективність

Хоча такі перешкоди зазвичай ефективні для великої рогатої худоби, деякі тварини достатньо винахідливі, щоб пройти через них. Відомо, що вівці у пошуках їжі перестрибують через сітки, обережно переставляють ноги між прутами (див. відео за виноскою) або пробігають вздовж краю.

Решітки зазвичай непридатні для стримування кіз. Однак, посадовець повідомив, що нанесення на дорогу перед решітки трьох смуг — жовтого, білого і жовтого кольору — відлякує тварин від наближення до решітки

Решітки для худоби також використовують для зупинення оленів та лосів. Дослідження показали, що олені можуть перетинати решітки з пласкими, але не з заокругленими прутами. Для стримування диких тварин потрібні ширші решітки, оскільки тварини можуть перестрибувати через них. Наприклад, щоб зупинити оленя, решітка повинна бути щонайменше 5 м завширшки, а бізони легко перестрибують перешкоду завширшки 2,4 м і, як відомо, можуть стрибати на відстань до 4,3 м.

Недоліки У районах з сильним снігопадом та тривалими періодами без відлиги під решіткою може накопичуватися сніг, що врешті дозволяє тваринам безперешкодно її переходити.

Коні особливо вразливі до травм на решітках для худоби, оскільки їхні однопалі копита можуть прослизнути між ґратами та застрягти у положенні, в якому нога може легко зламатися. Аналогічний ризик існує для кенгуру в австралійському аутбеці.

Крім цього, решітки для худоби створюють шум, коли по них проїжджають транспортні засоби, що може заважати людям, які проживають у радіусі 100 м від решітки.

Віртуальна решітка

Замість справжньої решітки буває достатньо намальованих на дорозі ліній, що працюють як скевоморфи справжньої решітки. Світлі й темні лінії на асфальті нагадують тваринам справжню решітку, і вони думають, що також не зможуть її перетнути. Перевагою намальованих огороджень є те, що їх легше «встановити» і по них легше їздити. Крім того, нанесення віртуальної решітки для худоби на початку дешевше, ніж встановлення справжньої, хоча у перспективі вартість періодичного перефарбування зрештою може перевищити початкову вартість якісної металевої решітки

Чому віртуальні решітки працюють, до кінця не зрозуміло, але, найімовірніше, це пов'язано з особливостями зору великої рогатої худоби. Експерти кажуть, що через своє сприйняття глибини корова майже не розрізняє, чи знаходиться під смугами яма, або вони просто намальовані на землі. Худоба може набути поведінки уникання сіток над ямами або з особистого досвіду, або наслідуючи інших, але повідомлялося, що віртуальні решітки працюють навіть з тваринами, що не мали попереднього контакту з ними. Зокрема, такий візуальний засіб відлякування працює і на оленів

Втім, іноді худоба може подолати віртуальну сітку. Поширене явище, коли один член стада виявляє, що може безпечно перейти її, і інші також втрачають страх і йдуть за ним. Також худобу можна стимулювати перейти віртуальну решітку, розмістивши на протилежному боці корм або сильно підганяючи.

Див. також

Ворожа архітектура Аха Перелаз Цілувальна хвіртка Протиперехідні панелі

Примітки