«Сирітка Хася» (; в оригіналі: ) — п'єса єврейського письменника та драматурга Якова Гордіна. Комедія-драма у чотири акта, що написана у 1903 році мовою їдиш.

Опис П'єса уявляє собою критику єврейського суспільства того часу: лицемірство багатіїв, відмову від продуктивної праці та моральну деградацію міської буржуазії. Вона порушує питання соціальної нерівності, втрати ідентичності, безправності молодих дівчат в патріархальному та класовому суспільстві.

Твір описує життя євреїв на початку XX століття у Катеринославі, демонструючи контраст між заможною міською родиною Трахтенберґів та бідною сільською родиною Штрейхелів. Головна героїня Хася — донька побожного та бідного рознощика Моті. Після смерті матері вона потерпає від знущань мачухи, через що батько відправляє доньку з села до міста, до тітки, де вона фактично стає служницею.

Дійові особи

Йоель Трахтенберґ (Юлій Давидович) — багатий комерсант, близько 50 років. Вважає себе лібералом, постійно говорить про «принципи». В нього бакенбарди, а на груді золота медаль на червоній стрічці. Фрейда — його дружина, короткозора жінка, яка постійно приймає пілюлі, інакше їй зле. В неї недавно померла сестра у селі. Володимир (Вельвеле) — їхній син, 25 років, красень, якого надмірно опікують. Кароліна — їхня донька, 20 років, наречена Марка, яка веде таємне життя. Марк Карнович — наречений Кароліни, юрист без практики, що чекає на придане, 30 років. Мотя (Мордхе) Штрейхель — зять Фрейди, бідний і побожний батько Хасі, 45 років. Хася — головна героїня, 15 років. Дівчина, яка гостро реагує на несправедливість. Її мати померла кілька років тому, і відтоді дівчинка відчуває, що в неї немає справжнього дому. Мачуха не може з нею ужитися, тому батько відправляє дитину жити до тітки.

З інших дійових осіб: покоївка та молодь.

Сюжет Перша дія У будинку Йоеля Трахтенберґа панує атмосфера міського снобізму. Йоель залицяється до служниці, хизуючись своїм мнимим «лібералізмом». За це його дружина Фрейда виганяє жінку з роботи. Приходять гості, сім’я сідає грати в карти. Син Йоеля, 25-річний Володимир, глузливо зачитує листа від швагра Фрейди — Мордхе. У того нещодавно померла дружина, а нова зовсім не ладнає з його донькою Хасею. Коли Мотя та Хася приїжджають, гості їх ігнорують, а Володимир починає висміювати провінційність дівчини, водночас виявляючи до неї неприхований хтивій інтерес, на що Хася різко реагує. Фрейде одразу присікає норовливість племінниці, обіцяючи зробити її слухняною робітницею. Попри благання Хасі повернутися додому, батько залишає її, нагадуючи про небажання мачухи бачити її вдома, що змушує дівчину з гіркотою підсумувати: «Без матері немає дому».

Друга дія Минуло 15 місяців. Хася фактично стала служницею в домі родичів. Коли батько Мотя відвідує її, то він розчарований тим, що їй не заплатили, а йому не дали обіцяного коня. Сама ж дочка не скаржиться. Поки Хася випроводжає гостя, Володимир ховає в печі вкрадену брошку. Хася помічає це, але ігнорує. У домі панує напружена атмосфера. Кароліна ділиться з Хасею цинічними поглядами на те, як влаштовані шлюби у великому місті: її батько чекає, поки Марк отримає диплом, а Марк і вона чекають на придане. Тим часом вона закохана в іновірця і таємно з ним зустрічається. Вона намагається навчити Хасю трохи російської, але дратується, коли та плутає граматику. Інші члени родини лише завалюють дівчину роботою.

До кухні заходить Марк і намагається обійняти Хасю попри її бажання. Кароліна, побачивши це, лише ревниво щипає Хасю і йде до себе. Раптом Кароліна кричить, що не може знайти свою брошку. Оскільки Хася не допомагає з пошуками і мовчить, підозра падає на неї. Її речі та кишені обшукують, а Марк іде за Мордхе, бо виникає теорія, що Хася передала коштовність йому. Фрейда і Кароліна жорстоко обшукують та зв’язують дівчину, вимагаючи зізнання. Тортури припиняють лише Йоель та Володимир, коли Хася починає кричати від болю. Залишившись із нею наодинці, Володимир зізнається, що не підозрює її. Хася віддає йому знайдену в печі шпильку, даючи зрозуміти, що бачила крадіжку. Володимир перепрошує, виправдовуючись нестачею грошей. Щоб залагодити ситуацію, він непомітно підкидає шпильку під газету, де її знаходить Йоель. Фрейда розуміє правду, проте інцидент вичерпано, і всі сміються.

Третя дія Пізніше тієї ночі Володимир, повернувшись раніше з театру, зізнається Хасі, що вернувся звідти заради неї. Він хизується історією про колишню, яка намагалася отруїтися сіркою від сірників через розрив із ним, і раптово освідчується Хасі у коханні. Каже, що одружиться на ній просто наперекір своїй родині.

Коли приходить втомлений Мотя, що запізнився на транспорт до дому, Володимир зламує комору, щоб пригостити його, і оголошує про свої плани. Мотя підтримує шлюб, навіть не спитавши думки доньки. Родина Трахтенберґів, що повернулася, лютує через безлад. Фрейда негайно звільняє Хасю. Поки Володимир наполягає на весіллі, а Хася списує все на його сп’яніння, Фрейда починає висміювати її походження. У відповідь Хася різко нагадує, що вони — родички, і її покійна мати була рідною сестрою самої Фрейди. Зрештою Хася відкидає пропозицію Володимира, розуміючи його нещирість, і йде з батьком, залишаючи родину Трахтенберґів у шоці.

Четверта дія Три роки по тому, у занедбаному помешканні на світанку, Хася сидить й латає шкарпетки; на підлозі стоїть колиска, в якій спить її з Володимиром новонароджена дитина. Вона всю ніч чекала на повернення чоловіка. Нарешті входить Володимир — він напідпитку після нічних розваг. Нарікає, що Хася вже не жвава та життєрадісна дівчина, якою була раніше. Вона ж відповідає, що важко залишатися такою, коли маєш піклуватися про немовля на одинці весь час. Володимир помічає чужі черевики — то їх заїхав провідати Мотя. З бесіди з Мордхе становиться зрозуміло, що родина Трахтенберґів повністю розірвала зв'язки з ними. Молоде подружжя позичають у Моті трохи грошей. Коли Хася повертається з кухні з кавою для батька й чоловіка, Володимир заявляє, що втомився і хоче, аби вона з дитиною на кілька місяців переїхала до свого батька. Хася та Мордхе приголомшені. Вона каже: якщо Володимир хоче розірвати шлюб, нехай так і скаже. Чоловік намагається переконати її, що він не це мав на увазі.

Приїжджає Марк — це реакція на лист, який Володимир надіслав батькам, прозоро натякаючи, що застрелиться, якщо вони не дадуть йому грошей. Невдовзі з’являється решта родини. Вони припускають, що це Хася підбурила Володимира на таку витівку. Також з'ясовується, що Фрейда передала гроші за ті 15 місяців праці Хасі, але Володимир забрав їх собі і нічого не сказав. Мордхе, якому осточортів нерелігійний Володимир, укладає угоду з Йоелем: Мордхе та Хася одразу отримають компенсацію, якщо вона з немовлям вернеться до батьківського дому, і щедру виплату після розлучення. Володимир тисне на почуття Хасі, щоб вона прийняла пропозицію, переконуючи, що це лише на короткий час. Зрештою, від безвихіддя і сорому, вона здається і погоджується.

Коли інші виходять, Хася віддає батькові гроші на сірники, наполягаючи, щоб він купив їх гуртом задля кращої ціни перед від'їздом. Залишившись наодинці, вона роздумує над похмурими варіантами майбутнього, міркуючи: вбити себе разом із донькою (Етель) чи лише себе. Зрештою вона обирає останнє. Хася отруюється сіркою, перед смертю, благаючи батька доглянути за дитиною, поки інші з жахом спостерігають за її смертю. Переклади Українською:

Сирітка Хася: комедія-драма на 4 дії / Я. Гордін; переклад Ю. Гаєвського. – Львів, 1924. – 47 с. – («Театральна бібліотека». Вип. 32).

Іврит:

«Хася Сирота» (); переклад Єдідії Бен Ціон для театру «Хадаш» (Новий театр) керівництвом Герша Хартаб, 1945 рік. Новий переклад Дафни Ейлат для школи сценічних мистецтв «Бейт-Цві» 2001 року.

Постановки На початку початок XX століття, у період «Золотого віку» театру на їдиші, п’єса «Хася сирітка» () була частиною репертуару майже всіх великих єврейських труп. У Нью-Йорку п’єсу регулярно ставили провідні актори того часу. Яків Ґордін писав ролі спеціально під великих зірок, як-от Яків Адлер, Зігмунд Могулеско та Кені Ліпцін. Саме Кені Ліпцін прославилася виконанням ролі Хасі на нью-йоркській сцені невдовзі після написання п'єси у 1903 році. У Європі до Першої світової війни мандрівні колективи у Вільно, Варшаві, Одесі та інших міст смуги осілості активно ставили «Хасю сирітку» — вона вважалася зразком «реалістичної драми», яка прийшла на зміну легким оперетам.

У середині XX століття в США на радіостанціях, що мовили мовою їдиш (наприклад, у Нью-Йорку), часто робили аудіоадаптації класичних драм Гордіна, включно з «Хасею».

У 1945-му році, одразу після Другої світової війни у Європі, її поставив на івриті театр Хадаш. Потім 19 серпня 1947 року у таборі переміщених осіб у Німеччині на їдише «Chasie di Jesojme».

У двадцять першому столітті її все ще активно ставлять у Ізраїлі, особливо після появи нового перекладу на іврит. В Ізраїлі п’єсу іноді адаптували під назвою «Дівчина з села» (), як це було у постановці театру Беер-Шеви 2007 року. Це робилося для того, щоб зробити назву більш сучасною та зрозумілою для аудиторії, яка не знайома з класичним репертуаром на їдиші.

Постановки в Україні Оскільки Яків Ґордін уродженець України, його твори були основою репертуару єврейських мандрівних театрів Галичини та Наддніпрянщини та Північного Причорномор'я. «Сирота Хася» була обов’язковою частиною «гордінського репертуару» тогочасних професійних колективів Києва, Одеси та Львова аж до кінця 1930-х років (до ліквідації більшості єврейських культурних інституцій). Наприклад, задокументовано, що її ставили аж на передодні радянсько-німецької війни у Львові 3 листопада 1940 року. Деякі відгуки про ці вистави зберіглися до наших часів:

Левітас Л. Сирітка Хася/ Прем'єра у Львівському державному єврейському драматичному театрі // Вільна Україна. – 1940. – вересень, 15 Замятін О. «Хася-сирітка»: П’єса Я. Гордіна в Харківському державному Єврейському театрі // Соціалістична Харківщина. — 1940. — 24 листопада.

Кіно адаптації Фільмів, знятих за «Сиріткою Хасею» не збереглися. Існують лише задокументовані згадки про декілька німих кінопостановок початку XX століття, зняті в Польщі та США. Наприклад, кінострічка 1912 року від польско-єврейської кіностудії «Siła» («Kantor Siła»).

Примітки

Посилання

«Di yes̀oymeh» — п'єса на їдиш, що була опублікована у Нью-Йорку у 1911 році. «Сирітка Хася» — переклад п'єси українською від Ю. Гаєвського, 1924 рік.