Вічник — фільм режисера Івана Ніколайчука, знятий за мотивами роману Мирослава Дочинця «Вічник: Сповідь на перевалі духу». Прем'єра картини відбулася 28 вересня 2025 року на Одеському кінофестивалі.
Історія створення За словами режисера, фільм, розробка сценарію якого почалася у 2014 році, є «однолітком війни» та робота над ним тривала 12 років. Найскладнішою частиною був саме сценарій, який «важко було створити і подати. Це зайняло неймовірну кількість років».
Зйомки проводились на Івано-Франківщині, Закарпатті, Буковині, Київщині. В такий спосіб знімальній групі вдалося відтворити атмосферу різних історичних періодів і місцевостей.
Факти
Фільм був створений за підтримки Української греко-католицької церкви. «Вічник» — перший український фільм, знятий з використанням технології об'ємного звуку Dolby Atmos.
Сюжет Події, відображені у фільмі, відбуваються у різних часових вимірах і географічних просторах та базуються на спогадах мешканця Закарпаття Андрія Ворона.
Народившись не знаючи батька, він отримує освіту завдяки своєму дідові, який направляє його на навчання до гімназії.
З дитинства Андрій закоханий в Терку, зберігаючи кохання все своє життя. Захищаючи її честь, він здійснює напад на чеського жандарма та опиняється у в'язниці.
Після несподіваного визволення Андрій нелегально потрапляє до Румунії, де займається травництвом, виявивши в себе здатність до лікування людей, та навчанням дітлахів у сільській школі.
Невдовзі він повертається додому та бере участь у боротьбі Карпатської України з Угорщиною. Після програного січовиками бою, Андрій потрапляє у полон, але йому вдається втекти.
Чотири роки він мешкає у лісі, згадуючи те, чому свого часу навчився від своїх односельців та призвичаївшись до життя наодинці із природою.
Розмірковуючи над сенсом буття, Андрій приймає рішення та повертається у своє село, де стає свідком пограбування церкви радянськими солдатами. Намагаючись вступитися на місцевого священика, він потрапляє до одного з таборів ГУЛАГу, звідки звільняється через багато років.
Повертаючись до рідного краю, він згадує своє минуле, а увійшовши у село, потрапляє на похорон Терки та покидає світ, єднаючись із своєю коханою.
Прокат Фільм також був у прокаті за кордоном. Так 16, 17, 23 і 24 травня фільм був доступний для перегляду в кінотеатрах Швейцарії, в таких містах як Цюрих, Базель та Фрібург.
Сприйняття «Це — кіно для тих, хто шукає не видовищ, а сенсів; простір для тиші, спільного переживання і глибшого роздуму про людину, віру та вічність», — зазначає «Еспресо Захід» у своїй публікації.
За оцінкою члена спілки Журналістів України та редакційної колегії Міжнародної інформаційної агенції «Вектор Ньюз» Петра Шатковського, у фільмі "«вдало художньо, емоційно….відтворено в історичній ретроспективі узагальнений образ українця в боротьбі за свободу, незалежність, силу його духу, віри, незламність переконань та красу рідного краю».
Огляд видання «Високий замок» зосереджується на роботі режисера, яка «вирізняється камерністю й увагою до деталей. Він не прагне блиску й видовищності, натомість фокусує увагу на людській душі, на тих тишах, які народжуються між словами, на поглядах, що розповідають більше, ніж репліки. Цей фільм — більше ніж біографія великої людини: це фільм про нас самих, про нашу здатність витримати бурі історії, не втративши людяності».
Номінації Фільм був представлений до нагороди Гран при Варшавського кінофестивалю у номінації «Найкращий фільм», 2025.
Посилання
Офіційний трейлер фільму «Вічник» на сайті YouTube
Примітки