Будинок Миколи Лисенка — один із відділів Українського Парнасу, розташований у колишньому будинку вчителя-природника Миколи Гвоздика, де український композитор Микола Віталійович Лисенко винаймав 2-й поверх зі серпня 1894 по листопад 1912 року (Київ, вулиця Саксаганського, 95-б).

Музей знайомить із життям і творчістю композитора. В музеї також проходять концерти.

Експозиція музею працює з 1980 р. (до 1987 — у складі Державного музею театрального, музичного та кіномистецтва України).

Родина композитора займала 2-й поверх будинку (1894 р. забудови, архітектор Хойнацький). Саме тут М.Лисенко проживав з 1894 р. до самої смерті у 1912 році, тож у 2-му поверсі облаштовано меморіальну зону музею. З 1894 року по 1912 рік на першому поверсі проживав власник садиби Гвоздик Микола Васильович - член Старої Громади, аптекарський помічник, викладач природничих наук у приватній гімназії В.Науменка та інших середніх навчальних закладах Києва. Був дільничним попечителем Лук’янівської дільниці від Київської міської думи.

У меморіальній вітальні представлено концертний рояль фірми «Блютнер» та портрет М.Лисенка роботи Осипа Куриласа в унікальній різьбленій рамі.

Робочий кабінет митця, де зберігаються більшість меморіальних меблів і особистих речей композитора, відтворено згідно з документальними фотографіями. Відновлено автентичний паркет, ліпнину, збережено кахляні груби. На стінах розміщено українські народні музичні інструменти з колекції Лисенка: колісну ліру, торбан, цимбали, кобзу. Тут Микола Лисенко працював над операми «Тарас Бульба», «Енеїда», «Ноктюрн», останніми випусками «Музики до „Кобзаря“», обробками народних пісень, найвідомішими фортепіанними мініатюрами та ін.

1-й поверх, з якого починається огляд музею, присвячено творчому доробку композитора. Основою фондової колекції музею є особистий творчий архів митця, переданий з Кабінету-музею М. В. Лисенка при Київській державній консерваторії (нині — Національна музична академія України), експонати Театрального музею, а також подаровані нащадками композитора.

Архітектура Будинок є двоповерховим з високим напівпідва­лом у тильній частині (за рахунок знач­ного перепаду рельєфу), цегляний, пофарбований, у плані Г-подібний. Дах двосхилий, з бляшаним покриттям. Асиметрію загальної побудови визна­чає структура плану, що складається з основної житлової частини з входом на правому фланзі й розташованого ліво­руч невеликого крила (призначалося для господарських приміщень). Внут­рішнє планування житлової частини — дворядне анфіладне (перший поверх) і коридорно-анфіладне (другий поверх), у крилі — зального типу. Вертикальний зв’язок забезпечують двоє кам’яних сходів, пов’язаних з входами до будин­ку: одномаршові — на правому фланзі, двомаршові — в місці прилягання біч­ного крила.

Оздоблений у цегляному стилі з еле­ментами неоренесансу. Ритмічно-ярус­ну композицію головного фасаду виз­начають ряди прямокутних вікон і го­ризонтальні членування — профільова­ний вінцевий карниз, міжповерховий гурт зі смугою поребрика та підвіконні гурти. Простінки й наріжжя підкресле­но одинарними й подвійними лопатка­ми, об’єднаними на другому поверсі зубчастою лінією своєрідного фриза, що включає й замкові камені віконних прорізів, під якими вміщено фільонки з поребриком. Вхід на лівому фланзі акцентовано двосхилим металевим під дашшям з ажурною лиштвою та двома вазами на п’єдесталах, встановлених над лопатками вище міжповерхового гурта. Бічний та тильний фасади мають спрощений декор. Вінцеві й міжповер­хові гурти та нішки аритмічно розта­шованих вікон другого поверху тиль­ного фасаду оформлено мереживом цегляних зубців. На тильному фасаді виділяється пов’язана з їдальнею у квартирі М. Лисенка проста двоповер­хова дерев’яна веранда, що колись виходила у великий вишневий сад.

Примітки

Посилання Музей видатних діячів української культури - Лесі Українки, Миколи Лисенка, Панаса Саксаганського, Михайла Старицького