Микола Панасович Пономарьов (, місто Олександрівськ-Грушевський, тепер Шахти Ростовської області, Російська Федерація — , місто Москва, Російська Федерація) — російський радянський громадський діяч, художник-графік, живописець. Голова правління Спілки художників СРСР (1973—1988). Президент Російської академії мистецтв (1991—1997). Кандидат мистецтвознавства (1950), доцент (1952), професор (1963). Дій1сний член Академії мистецтв СРСР (1973; член-кореспондент 1966). Народний художник СРСР (1977). Депутат Верховної ради СРСР 9—11-го скликань (у 1975—1989 роках).
Життєпис З 1934 до 1939 року навчався в Ростовському художньому училищі у Олександра Черних, з 1940 року — в Московському державному художньому інституті імені Сурикова в Олександра Осмьоркіна та Павла Павлінова, Гліба Горощенка, Миколи Радлова, Михайла Родіонова, Костянтина Істоміна.
У 1945 році з групою фахівців брав участь у порятунку колекції Дрезденської галереї окупованої Німеччини.
З 1946 року — член Спілки художників СРСР.
У 1946—1949 роках навчався в аспірантурі Московського державного художнього інституту імені В. І. Сурикова.
З 1949 року викладав у Московському державному художньому інституті імені В. І. Сурикова, з 1950 року — кандидат мистецтвознавства, з 1952 року — доцент, з 1963 року — професор кафедри графіки інституту. Керівник майстерень станкової графіки, плакату. Керівник творчої майстерні графіки Академії мистецтв СРСР.
З 1962 року — секретар правління Спілки художників Російської РФСР.
У 1965—1969 роках — секретар правління Спілки художників СРСР.
У 1969—1973 роках — перший секретар правління Спілки художників СРСР.
У 1973—1988 роках — голова правління Спілки художників СРСР.
Почесний член Спілки художників НДР (1975).
У 1991 — 25 лютого 1997 року — президент Російської академії мистецтв.
Для творчості художника характерна виразна ритміка колірних площин, ясність композиції, тонкість колориту, поетичне сприйняття природи та повсякденне життя людей праці. Його роботи зберігаються в Третьяковській галереї, Російському музеї та в багатьох найбільших музейних збірках Російської Федерації.
Помер 25 лютого 1997 року в Москві, похований на Новодівичому цвинтарі Москви (ділянка № 10).
Творчість Серії «Шахтарі Донбасу» (1949—1950; гуаш, вугілля, олівець) «Північний В'єтнам» (1957; пастель, гуаш) (1958; літографія, монотипія) «По Індії» (1961; гуаш) «Про людей Радянської Росії» (1964) «Вітрила Підмосков'я» (1969; монотипія) «Підмосков'я» (1971—1975) «Крим» (1977—1978) «На Дону» (1980) портрет «Хірург В. С. Савельєв» (1977; темпера)
Родина Перша дружина — Пономарьова (дів. Коцик) Іраїда Іванівна (1921—1975) Діти — Пономарьов Василь (1943—2010), дочка — Пономарьова Наталія (1948—2024). Друга дружина — Ніна Семенівна Будьонна (нар. 1939), журналіст, письменник. Член Спілки журналістів (1965). Дочка Семена Будьонного.
Нагороди та звання орден Леніна (1988) два ордени Трудового Червоного Прапора (1971, 1978) орден Дружби народів (11.11.1993) Сталінська премія ІІІ ст. (1951) — за серію малюнків «Шахтарі Донбасу» (1949—1950) Заслужений діяч мистецтв РРФСР (1963) Народний художник РРФСР (1968) Народний художник СРСР (1977) Заслужений діяч культури Польщі (1972) Золота медаль Міністерства культури СРСР (1957) Бронзова медаль Всесвітньої виставки у Брюсселі (1958) Золота медаль імені М. Б. Грекова (1976) Золота медаль Академії мистецтв СРСР (1991). Премія імені Джавахарлала Неру (1972) — за серію графічних творів «По Індії»
Примітки
Джерела УРЕ. Пономарьов Микола Опанасович Депутаты Верховного Совета СССР 10-го созыва. Москва: Изд-во «Известия Советов депутатов трудящихся СССР», 1979 Пономарев Николай Афанасьевич