Дегенеративна музика () — це ярлик, який у 1930-х роках уряд нацистської Німеччини застосовував до певних форм музики, які він вважав шкідливими або декадентськими. Занепокоєння нацистського уряду щодо дегенеративної музики було частиною його ширшої та більш відомої кампанії проти дегенеративного мистецтва (). В обох випадках уряд намагався ізолювати, дискредитувати, перешкоджати поширенню або заборонити ці роботи.
Расовий акцент Єврейські композитори, такі як Фелікс Мендельсон та Густав Малер, були зневажені та засуджені нацистами. У Лейпцигу було знято бронзову статую Мендельсона. Режим замовив музику замість його музики в епізоді до «Сну літньої ночі».
Нацисти також регулювали джаз, зокрема забороняли соло та барабанні перерви, скат, «негроїдні надмірності в темпі» та «єврейськи похмурі тексти».
Дискримінація З моменту захоплення влади нацистами цим композиторам ставало дедалі важче, а часто й неможливо, отримати роботу чи виконати свою музику. Багато хто вирушив у заслання (наприклад, Арнольд Шенберг, Курт Вайль, Пауль Гіндеміт, Бертольд Гольдшмідт ); або відступив у «внутрішнє заслання» (наприклад, Карл Амадей Гартманн, Борис Блахер); або опинився в концентраційних таборах (наприклад, Віктор Ульманн чи Ервін Шульгофф).
Як і дегенеративне мистецтво, приклади дегенеративної музики демонструвалися на публічних виставках у Німеччині, починаючи з 1938 року. Одна з перших таких виставок була організована в Дюссельдорфі Гансом Северусом Циглером, тодішнім начальником Німецького національного театру Веймара, який у вступній промові пояснив, що занепад музики стався «через вплив юдаїзму та капіталізму».
Виставка Циглера була організована у сім розділів, присвячених: Вплив юдаїзму Арнольд Шенберг Курт Вайль та Ернст Кренек Малі більшовики ( Франц Шрекер, Албан Берг, Ернст Тох та ін.) Лео Кестенберг, директор музичної освіти до 1933 року Опери та ораторії Хіндеміта Ігор Стравінський
З середини 1990-х років компанія Decca Record Company випустила серію записів під назвою «Entartete Musik: Music Suppressed by the Third Reich», що охоплювала менш відомі твори кількох із вищезгаданих композиторів.
Примітки Джерела
Додаткова інформація Дюмлінг, Альбрехт. 2002. «Мішень расової чистоти: виставка «Дегенеративна музика» в Дюссельдорфі, 1938». У книзі «Мистецтво, культура та медіа за часів Третього рейху» за редакцією Річарда А. Етліна, 43–72. Чиказька серія з права та суспільства. Чикаго: Видавництво Чиказького університету. ISBN 978-0-226-22086-4. Грегор, Ніл. 2025. Симфонічний концерт у нацистській Німеччині. Чикаго: Видавництво Чиказького університету. ISBN 978-0226839103 (ХБК). Хаас, Майкл. 2013. Заборонена музика: єврейські композитори, заборонені нацистами . Нью-Хейвен та Лондон: Видавництво Єльського університету. ISBN 978-0-300-15430-6 (тканина); (телефонний номер). Леві, Ерік. 1994. Музика в Третьому Рейху. Нью-Йорк: Видавництво Святого Мартіна. ISBN 978-0-312-10381-1 (тканина); (телефонний номер). Поттер, Памела М. 2006. «Музика в Третьому Рейху: складне завдання «германізації'. У книзі «Мистецтво в нацистській Німеччині: безперервність, відповідність, зміни » за редакцією Джонатана Хюнера та Френсіса Р. Нікосії, 85–110. Нью-Йорк та Оксфорд: Berghan Books. ISBN 1845452097.
Посилання , , 1988
"Degenerate" Music in Nazi Germany " 'Degenerate' Music", A Teacher's Guide to The Holocaust, College of Education, University of South Florida Database of "degenerate" music composers, ebonyband.nl