Микола Олександрович Панічев (, село Лукоть, тепер Дрибинського району Могильовської області, Білорусь — ?) — радянський діяч, міністр верстатобудівної та інструментальної промисловості СРСР. Депутат Верховної ради СРСР 11-го скликань (у 1987—1989 роках).

Життєпис Народився в селянській родині.

З 1953 до 1955 року служив у Радянській армії.

Член КПРС з 1955 року.

У 1955—1956 роках — голова Дрибинського районного комітету ДТСААФ Могильовської області Білоруської РСР.

У 1956—1957 роках — учень технічного училища № 9 міста Ленінграда.

У 1957—1959 роках — токар Ленінградського верстатобудівного заводу імені Ілліча.

У 1959—1964 роках — конструктор Ленінградського спеціального конструкторського бюро шліфувального обладнання.

У 1963 році закінчив вечірнє відділення Ленінградського політехнічного інституту імені Калініна.

У 1964—1967 роках — начальник цеху Ленінградського верстатобудівного заводу імені Ілліча.

У 1967—1969 роках — заступник секретаря партійного комітету, в 1969—1975 роках — секретар партійного комітету Ленінградського верстатобудівного об'єднання імені Свердлова.

У 1975—1978 роках — директор Ленінградського верстатобудівного заводу імені Ілліча — начальник спеціального конструкторського бюро з проєктування шліфувального обладнання.

У 1978—1980 роках — слухач Академії народного господарства при Раді міністрів СРСР у Москві.

У 1980—1981 роках — начальник Всесоюзного промислового об'єднання з виробництва прецизійних верстатів.

У 1981—1983 роках — заступник міністра, в 1983 — 14 липня 1986 року — перший заступник міністра верстатобудівної та інструментальної промисловості СРСР.

14 липня 1986 — 1 квітня 1991 року — міністр верстатобудівної та інструментальної промисловості СРСР.

У 1991—1992 роках — президент державного акціонерного об'єднання «Верстатоінструмент».

З січня 1992 року — президент Російської верстатоінструментальної компанії «Росверстатонструмент», президент ВАТ «Компанія «Росверстатоінструмент», голова Ради директорів промислово-торговельного будинку «Верстатоінструмент», голова редакційної ради журналу «Верстатоінструмент».

На 1998 рік — член Ради з проблем реструктуризації та розвитку промисловості при Уряді Російської Федерації. Голова громадської Ради Міністрів СРСР та РРФСР — ради колишніх міністрів СРСР і РРФСР (всього близько 30 осіб).

Нагороди та відзнаки орден «За заслуги перед Вітчизною» IV ст. (Російська Федерація) орден Жовтневої Революції орден Трудового Червоного Прапора орден «Знак Пошани» медалі

Примітки

Джерела Государственная власть СССР. Высшие органы власти и управления и их руководители. 1923—1991 гг./ Сост. В. И. Ивкин. Москва: «Российская политическая энциклопедия», 1999.