Газопереробний завод Кіркук – складова нафтогазової інфраструктури Іраку.
Ще до Другої світової війни в провінції Кіркук почалась розробка нафтових покладів, зокрема, на унікальному родовищі Кіркук. Це супроводжується отримуанням значних обсягів супутнього газу, для монетизації якого в 1984-му запустили Північний газопереробний завод. Подачу ресурсу облаштували за допомогою системи трубопроводів від станцій розгазування нафти на родовищах Кіркук, Бей-Хассан, Джамбур (тут окрім супутнього газу існує потужна газова шапка) та Хаббаз (мають 8, 3 , 2 та 1 станції розгазування відповідно).
Завод отримав дві технологічні лінї, де, зкорема, здійснювали влучення фракції С5, зрідженого нафтового газу (ЗНГ, пропан-бутанова фракція) та сірки (останнє особливо актуальне при роботі з продукцією Джамбур, що містить до 18% сірководню). При добовій проєктній потужності на прийом у 15,1 млн м3 газу майданчик мав видавати від 8 до 11 млн м3 товарного газу. Також передбачалось продукування 384 тисяч тонн фракції С5+, 1181 тисячі тонн ЗНГ та 528 тисяч тонн сірки.
Видачу товарного газу організували по трубопровідній системі Кіркук – Байджи – Гадіта/Багдад, а також по перемичках до ТЕС Мулла-Абдулла (знаходиться лише за пару кілометрів від майданчику ГПЗ) та ТЕС Дібіс (за три з половиною десятки кілометрів від ГПЗ). В 2000-х роках до споживачів продукції заводу додалась ТЕС Кіркук-Таза. Під транспортування суміші ЗНГ спорудили трубопровід Кіркук – Багдад – Хор-ал-Зубайр.
Станом на 2000 рік через деградацію обладнання ГПЗ не міг працювати з проєктною потужністю, зокрема, діяла лише половина обладнання для вилучення сірководню.
Станом на середину 2010-х завод також працював з продукцією родовища Аджил (Ajeel), розташовану на якому станцію розгазування нафти підключили перемичкою до зазначеної вище трубопровідної системи в районі Байджи.
Примітки